Словарь української мови (1924)/каламарь

by Борис Грінченко

◀ каламарчик

Словарь української мови Борис Грінченко К каламарь

каламітний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Калама́рь, ря́, ж. 1) Чернильница. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Пузырекъ. 3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держатъ разведенную въ водѣ сажу. Шух. I. 88. Ум. калама́рчик.