до неба дим пішов та на хмарі зупинився. Рудч. Ск. II. 85.
Зупо́вний, а, е. Полный. Треба, кажуть, ізозвати зуповную раду, щоб і військо з Запорожжя було на раді. К. ЧР. 26.
Зури́вочний, а, е. Непрочный, шаткій. Слово сомнительное, встрѣченное лишь въ пѣснѣ о Саввѣ Чаломъ, видимо подправленной кѣмъ-то и напечатанной въ „Запорожской Старинѣ“ Срезневскаго: Хоч спісивий, не спісивий, пани кажуть, Сава, да недобра, зурівочна стала його слава. (Часть I, стр. 63).
Зури́тити, чу, тиш, гл. — собі́ кого́. Почувствовать къ кому отвращеніе. Шух. I. 45.
Зу́рка, ки, ж. Раст. Cynoglossum. Вх. Пч. I. 9.
Зуро́чення, ня, с. Сглазъ. Гол. III. 4.
Зуро́чити, чу, чиш, гл. Сглазить. Дівчатам годиться иноді вмиваться з помийниці, щоб хто не зурочив. Грин. II. 31. Лихе око зурочило наше щастя. О. 1862. VIII. 21.
Зуси́лля, ля, с. Подвигъ, усиліе. Тільки святий Бог наших не забував: на великі зусилля, на одповіддя держав. Макс.
Зусім, нар. Совсѣмъ. Нехай, нехай, — та й зусім занехай. Ном. № 11011.
Зу́ски, нар. = Дзуски.
Зу́спитися, плюся, пишся, гл. Встрѣтиться. Зміев. у.
Зу́спіт, нар. Назадъ, вспять. Оце пливли ми до острова Чортомликом, а тепереньки зуспіт Підпільною. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Зу́спі́ти, пі́ю, єш, гл. Встрѣтить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. МВ. II. 95. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата. Шевч. 359.
Зустріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зустрі́ти, рі́ну, неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Не зможу я по степах чвалати, будуть мене вовки-сіроманці зустрівати. Мет. 444. Зустрів його один чоловік з города. Єв. Л. VIII. 27.
Зустріва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зустрі́тися, нуся, нешся, гл. Встрѣчаться, встрѣтиться. Прощай, розуме, як з горілкою зустрівся. Ном. № 11468. Думав, доля зустрінеться, спіткалося горе. Шевч. 38.
Зу́стріч, чі, ж. Встрѣча. Ой поїхав козаченько до свого двора, вийшла йому на зустріч сама менша свість. Чуб. V. 769.
Зустріча́ти, ча́ю, єш, гл. = Зустрівати.
Зустріча́тися, ча́юся, єшся, гл. = Зустріватися.
Зустрі́чний, а, е. Встрѣчный. А зустрічний каже: як же ми розійдемось, коли місточок узенький? Кв. II. 40.
Зух, ха, м. Молодець, молодчина, удалецъ. Дали мені капелюх, уже тепер вояк зух. Гол. I. 143.
Зухва́лий, а, е. Дерзкій.
Зухва́льство, ва, с. Дерзость, наглость. Стор. МПр. 82.
Зухова́тий, а, е. Молодецкій, хватскій. Над річкою стоїть хата, там дівчина зуховата. Мл. л. сб. 324. Гуляй, доню, ізводь хлопців, но вибірай все молодців; чи убогий чи багатий, аби був зуховатий. Чуб. V. 685.
Зуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. зучи́ти, чу́, чи́ш, гл. Пріучать, пріучить. Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити. Константиногр. у.
Зуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. зучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Пріучаться, пріучиться. Бо під батьковськими крильми я зучивсь до бою. К. МБ. III. 246.
Зцапі́ти, пі́ю, єш, гл. Глупымъ сдѣлаться, одурѣть (какъ козелъ). Желех.
Зці́джувати, жую, єш, сов. в. зціди́ти, джу́, диш, гл. Отцѣживать, отцѣдить, сливать, слить (напр., настойку съ ягодъ).
Зціле́ння, ня, с. 1) Соединеніе въ одно цѣлое. 2) Исцѣленіе. Ісцілення душі і тілес. Чуб. I. 165.
Зціли́ти, ся. См. Зціляти, ся.
Зцілі́ти, лі́ю, єш, гл. Остаться въ цѣломъ видѣ, остаться цѣлымъ. Черк. у.
Зцілю́щий, а, е. Цѣлебный, цѣлительный. Як зцілющий вітер від долин подише, хворі мої лоні міччу заколише. Щог. Сл. 6. Зцілю́ща й живу́ща вода́. Мертвая и живая вода (въ сказкахъ). Набрала води зцілющої, попорськала, — так лежить зовсім так, як чоловік, тілько неживий. Набрала вона живущої води, дала йому в рот, — він і ожив. ЗОЮР. II. 56. См. Цілющий.
Зціля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зціли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать цѣлымъ, соединить въ одно цѣлое. Черк. у. НВол. у. Ти розбила, а я зцілю. 2) Исцѣлять, исцѣлить. Мали силу зціляти недуги. Єв. Мр. III. 15.
Зціля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. зціли́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Соединяться въ одно цѣлое; срастаться, срастись. Взяв ту воду, помазав нею шматки ца-
