Словарь української мови (1924)/зціляти

by Борис Грінченко

◀ зцілющий

Словарь української мови Борис Грінченко З зціляти

зцілятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зціля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зціли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать цѣлымъ, соединить въ одно цѣлое. Черк. у. НВол. у. Ти розбила, а я зцілю. 2) Исцѣлять, исцѣлить. Мали силу зціляти недуги. Єв. Мр. III. 15.