Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/711

Ця сторінка вичитана

Не знать за що зазмагались. 5) Знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.

Зна́тий, а, е. Видный, замѣтный. Знаті були міщане раз уже з того, що не носили шабель, — тілько ніж коло пояса: одні пани да козаки ходили при шаблях. К. ЧР. 63.

Зна́тися, зна́юся, єшся, гл. 1) Знаться, водить знакомство. Бодай ніхто не діждав з багатими знаться. Ном. № 1416. Розійшлися, мов не знались. Шевч. 483. Прощайте! Дай, Боже, знаться! Г. Барв. 43. 2) — на чому́. Смыслить въ чемъ, знать толкъ въ чемъ, имѣть въ чемъ-либо познанія. Теля не знається на пирогах. Ном. № 6510. Знався на пасіці добре. Сим. 202.

Зна́тний, а, е. Замѣтный.

Зна́тни́к, ка, м. Знахарь, колдунъ. Мнж. 72. Сей Бондарь знатни́к великий був. О. 1862. V. 102.

Зна́тни́ця, ці, ж. Знахарка, колдунья. Занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок. МВ. II. 178.

Зна́тно, нар. Замѣтно, видно. Сієї тички не знатно буде, бо билка тонка, не видно буде здалеку. Павлогр. у. (Залюбовск.).

Знаття́, тя́, с. Знаніе. Бува там, у громаді, якесь знаття потайне, що прочуває непевну правду доразу. МВ. (О. 1862. I. 96). Коли́ б, як би знаття́. Если бы было извѣстно. Як би знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав. Ном. № 5407.

Знату́рити, рю, риш, гл. Снаровить. Знатурив коня. НВолын. у.

Знату́ритися, рюся, ришся, гл. Снаровиться. Знатуривсь кінь. НВолын. у.

Зна́ха, хи, ж. Знающая, мастерица. Мкр. Н. 36.

Зна́харка, ки, ж. = Знатниця. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хворого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснути її. Ном. № 13927.

Зна́харство, ва, с. Знахарство.

Зна́харський, а, е. Знахарскій.

Зна́харь, ря, м. = Знатник. Став я шукать знахарів та усяких характерників. Стор. МПр. 41. Знахарі і знахарки, замісць „воистину воскресе“, кажуть: „по болоту хожу, чайок деру“, або що инше, що думають заподіять чарами. Ном. № 289, стр. 282.

Знахарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заниматься знахарствомъ. Що не тілько та пан Сава церков та руйнує, із бісами став за право й дуже знахарює. Макс. (1834). 91. А його жінка ще к тому й знахарювала, та таки так, що декому і помагала. Мог. 111.

Зна́хід, ходу, м. Нахожденіе; находка. Желех.

Зна́хідка, ки, ж. Находка.

Знахо́дити, джу, диш, сов. в. знайти́, йду́, деш, гл. 1) Находить, найти; обрѣтать, обрѣсти. Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою. Мет. 111. Посилала пані шукати. Шукали, шукали — не знайшли. МВ. II. 52. Не знайду я такої дружини. Хата, 35. Там грішники перестають буяти, там томлені знаходять опочивок. К. Іов. 8. Знайшли Ентелла сіромаху, що він під тином гарно спав. Котл. Ен. II. 17. 2) Знайти́ дити́ну. Родить ребенка. А її уже й не турбую, моєї бідної Катрусі, щоб уже благополучно знайшла. Г. Барв. 298.

Знахо́дитися, джуся, дишся, сов. в. знайти́ся, ду́ся, дешся, гл. 1) Находиться, найтись, отыскиваться, отыскаться. Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання — пропала навіки. Чуб. V. 3. Побить, то й абихто знайдеться, — от инше діло пожалувать! Ном. № 4072. 2) Только сов. в. Родиться. Дитина знайшлася. КС. 1893. VII. 74.

Знахожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Знаходити. Стали тії сини до розуму дохожати, стали собі молоді подружжя знахожати. Мет. 347.

Знахожа́тися, жа́юся, єшся, гл. = Знаходитися.

Зна́хорка, зна́хурка, ки и пр. = Знахарка и пр.

Знахорови́тий и знахурови́тий, а, е. Умѣющій знахарствовать. А його жінка та була якась знахоровита. Чуб. II. 12.

I. Зна́чити, чу, чиш, гл. Значить, означать. Що значить, що ти лучче за мене вдариш? Рудч. Ск. I. 50.

II. Значи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Мѣтить, намѣтить, дѣлать на чемъ-либо мѣтки, знаки. Уже я й значив шапку, так все таки крадуть. Лебед. у. Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити. ЗОЮР. II. 87. 2) Показывать признаки беременности (о животныхъ). Ся коро́ва вже значи́ть. Замѣтно, что эта корова стельная, скоро отелится. Аф. 458.

Значи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Мѣтиться, намѣчаться, обозначиться.