стилися на землі люде, як би не вмірали. НВолын. у. Таке й у голові не зміщається, а не то, щоб його одним словом вимовити. Св. Л. 300.
Змію́к, ка́, м. Самецъ-змѣя. Желех.
Змію́ка, ки, ж. Змѣя, большая змѣя. Жила стара баба така, що вміла зміюк іскликати. Грин. II. 46.
Змія́, змії́, ж. Змѣя. А під тим каменем да люта змія лежить. Чуб. III. 440. Ум. Змійка.
Змія́стий, а, е. Змѣевидный. Отари нівечив зміястими стрілами. К. Псал. 181.
Змло́їти, ло́ю, їш, гл. Истомить. Зима, ді, мя зморозила, а літо змлоїло. Гол. II. 425.
Змо́ва, ви, ж. 1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12. 2) Заговоръ.
Змо́вини, вин, ж. мн. 1) Уговоръ. І погуби їх серед ради, серед їх змовин нечестивих. К. Псал. 9. 2) Сговоръ. Зробили змовини, а там і весілля справили. МВ. I. 117.
Змо́вити, ся. См. Змовляти, ся.
Змо́вка, ки, ж. = Змова. У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.)
Змовка́ти, ка́ю, єш, сов. в. змо́вк(ну)ти, ну, неш, гл. Смолкать, смолкнуть. Спи! — кажу йому. Він і змовкне. МВ. II. 9.
Змовле́нник, ка, м. Заговорщикъ. Желех.
Змовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. змо́вити, влю, виш, гл. 1) Говорить, проговорить, промолвить. І риба річ премудру твою змовить. К. Іов. 26. Змов мені одно словечко. Г. Барв. 72. 2) Сговаривать, сговорить. Мене змовили за багатого одинця. Г. Барв. 475. Як змовляють, то сто коней дають, а як змовлять, то чортма і одного. Лебед. у. В суботоньку змовляли, в неділоньку звінчали. Маркев. 87. 3) Заговаривать, заговорить (о знахаряхъ). Баба пристріт змовляє. КС. 1893. VII. 76.
Змовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. змо́витися, влюся, вишся, гл. Уговариваться, уговориться, условливаться, условиться. Кв. Драм. 310. Змовлялись, завтра як до бою достанеться їм приступить. Котл. Ен. V. 44. Почали ми змовлятись, як двері відчинити Катрі і як їй вийти. МВ. II. 103. Так змовлялися три товариші. Чуб. III. 411. 2) Сговариваться, сговориться (свадебн. обрядъ). У суботу змовлялись, а в неділю вінчались. Чуб. V. 201.
Змо́вчати, чу, чиш, гл. Смолчать. Брат змовчав, тільки по головці дівчину погладив. МВ. I. 12.
Змо́га, ги, ж. Возможность. Терпіла я, терпіла, так уже змоги не стало: взяла та й покинула його, живи собі сам.
Змогти́, змо́жу, жеш, гл. 1) Смочь, быть въ состояніи. Бо ти будеш сварити, а я ся журити, то не зможу, молоденька, по світі ходити. Чуб. V. 529. А вже мені старенькому без коня пропадати, не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. Не зміг одвести очей од молодої. Стор. МПр. 77. Коли хочеш, зможеш мене очистити. Єв. Мр. I. 40. 2) Одолѣть. Котл. Ен. V. 18. Божевілля-кохання змогло безщасну. Г. Барв. 399. Два дні не спить і сон його не зможе. Харьк.
Змогти́ся, жуся, жешся, гл. 1) Собраться съ силами. Я тебе доведу, голубко. Зможися, щоб іще гірше тобі не було. МВ. (О. 1862. III. 43). Не змоглись на євангелію, цілуйте псалтирь. Ном. № 12026. Ух, іззіла обух! коли б змогтись, та ще поволоктись — казав чоловік, маку дам. Ном. № 4841. 2) Устать, утомиться.
Спромо́жність, ности, ж. = Можність. Ном. № 12025.
Змока́ти, ка́ю, єш, сов. в. змо́кти, кну, неш, гл. 1) Мокнуть, смокнуть. Лінивий в своїй хаті змокне. Ном. № 10838. 2) Иносказательно: горѣть, сгорѣть. См. Мокти.
Змо́клий, а, е. Промокшій.
Змокра́віти, вію, єш, гл. Сдѣлаться влажнымъ, сырымъ, мокрымъ. Желех.
Змокрі́ти, рі́ю, єш, гл. = Змокравіти. Константиногр. у. Дещо. 66.
Змо́кти. См. Змокати.
Змолодикува́ти, ку́ю, єш, гл. Прожить холостымъ.
Змолоді́ти, ді́ю, єш, гл. Помолодѣть. Все у природі немов змолоділо. Щог. Сл. 61.
Змо́лоду, нар. Смолоду. Привикай до господарства змолоду, не будеш знать на старість голоду. Ном. № 10100. Старий з первого молоду був кріпкий. Харьк.
Змоло́ти, змелю́, леш, гл. Смолоть. Принесе зерно, змелють у братовім млині. Рудч. Ск. II. 12. Змели мені пшениченьку. Чуб. V. 17.
Змоло́тися, змелю́ся, лешся, гл. Смолоться. Без мене і хліб не змелеться. Ном. № 2523.
