Словарь української мови (1924)/змова
◀ змлоїти | Словарь української мови З змова |
змовини ▶ |
|
Змо́ва, ви, ж. 1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12. 2) Заговоръ.