Здарува́ти, ру́ю, єш, гл. Подарить, надавать подарковъ. Здарували йому на весіллі чотирі карбованці. Черк. у. Чорниці, які милостиві, здарували їй що мога. МВ. II. 164.
Зда́ти, ся. См. Здавати, ся.
Зда́тний, а, е. 1) Способный. На хитрощі дівчата здатні. Котл. Ен. VI. 75. До чого здатний Петро? Каменец. у. 2) Годный, пригодный. Ми його приймили у своє село, бо він нам здатний: коваль, бачите, добрий з його. Каменец. у. Мені ці халяви не здатні, бо малі. Каменецк. у.
Зда́тність, ности, ж. 1) Способность. 2) Пригодность.
Зда́тно, нар. Пригодно. Хоч не ошатно, та здатно. Ном. № 11251.
Зда́ча, чі, ж. Сдача. Дають мені шага грошей, ще й копійку здачі. Грин. III. 402.
Здвиг, гу, м. 1) Стеченіе, скопленіе. В Почаєві на Зелені свята — такий здвиг! Могил. у. 2) Праздникъ Воздвиженія Креста Господня, 14 сентября. МУЕ. III. 48.
Здвига́ти, га́ю, єш, сов. в. здвигну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Сдвигать, сдвинуть. Бачу, що він здвигає брови. МВ. II. 26. 2) = Здвигнутися 2. Ударив кулаком по столу — аж вікна здвигнули. Мир. ХРВ. 195.
Здвига́тися, га́юся, єшся, сов. в. здвигну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Сдвигаться, сдвинуться, двинуться. Здвигнітеся, брати, від сну прокиньтесь. КЦН. 240. 2) Вздрагивать, вздрогнуть, дрогнуть, содрогнуться, всколыхнуться. Здвигнулися сіни, як бояре сіли, ще й не так здвигнуться, як горілки нап'ються. ХС. VII. 429. Ввесь Київ здвигнувся. К. МБ. III. 243.
Здви́гувати, гую, єш, гл. = Здвигати. Брати тільки плечима здвигують. Рудч. Ск. II. 102.
Здвиж, жу, м. Трясина. НВолын. у.
Здви́ження, ня, с. = Здвиг 2. ХС. I. 78. Ра́кове здви́ження. Такъ отвѣчаютъ тому, кто доискивается праздника тогда, когда его нѣтъ. Грин. I. 242.
Здви́жжя, жя, с. = Здвижовина. Полтавск. г.
Здвижо́вина, ни, ж. Трясина. НВолын. у. См. Здвиж.
Здви́нути, ну, неш, гл. Шевельнуть. Зайчик… дух притаїв, оком не здвине, а пильно дивиться. Греб. 403.
Здебе́ла, нар. 1) Толсто, плотно. 2) Чоловік здебе́ла. Человѣкъ дюжій, плотный. Черном.
Здебі́льша, здебі́льшого, нар. Большей частью; болѣе-менѣе. Поприбірав у хаті здебільшого. Сквир. у.
Здекретува́ти, ту́ю, єш, гл. Опредѣлить, назначить. Яку б кару ледачому пакостникові здекретувати? К. ЧР. 272.
Здекуці́йник, ка, м. Экзекуторъ, исполнитель судебнаго приговора. Галиц. Желех.
Здера́ти, ра́ю, єш, сов. в. зде́рти, здеру́, ре́ш, гл. Сдирать, содрать. Шкіру з нього здер. Ном. № 4029.
Здера́тися, ра́юся, єшся, сов. в. зде́ртися, ру́ся, ре́шся, гл. 1) Сдираться, содраться. 2) Взбираться, взобраться, вскарабкиваться, вскарабкаться. Як кіт здерся на скелю.
Здереві́ти, ві́ю, єш, гл. Превратиться въ дерево, одеревянѣть. Відро скаменіло мармором біленьким, дівча здеревіло явром зелененьким. Рудан. I. 34.
Здерев'яні́лий, а, е. Одеревенѣлый.
Здерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. Одеревенѣть.
Зде́ржати, ся. См. Здержувати, ся.
Зде́ржувати, жую, єш, сов. в. зде́ржати, жу, жи́ш, гл. 1) Удерживать, удержать, сдерживать, сдержать. Та до такого доліз, що й дерево не здержало. Рудч. Ск. I. 25. Не міг здержати сліз. Опат. 76. А я його все здержую, як стане зриватися до жидівки. Г. Барв. 283. 2) Выдерживать, выдержать. Не дійдеш ти до пекла, не здержиш того пекельного вогню. Стор. МПр. 41.
Зде́ржуватися, жуюся, єшся, сов. в. зде́ржатися, жуся, жи́шся, гл. Удерживаться, удержаться. І хочу здержатись, та не впинюсь. Г. Барв. 283.
Зде́рти, ся. См. Здерати, ся.
Здешеви́ти, влю́, ви́ш, гл. Сдѣлать дешевымъ. Здешевили хліб. Черк. у. Здешевила свекорка, здешевила, рідного батенька не купила. Чуб. III. 204.
Здешеві́ти, ві́ю, єш, гл. Подешевѣть. Здешевіли огірки. НВолын. у. Вже воли здешевіли, бо орання пройшло вже. Каменец. у.
Зджо́лґати, ґаю, єш, гл. Щелкать, давать щелчки. Мнж. 181.
Здиба́ти, ба́ю, єш, сов. в. зди́бати, баю(блю), баєш(блеш), гл. Встрѣчать, встрѣтить. Костю, чи не здибали-сте де мого Михаська? Камен. у. Ідуть, ідуть, здибають пана. Рудч. Ск. I. 162. Як вас (літа) здибле лиха доля, будьте коротенькі. Гол. I. 273. Біда здибає легко, а трудно