натуги, а все таки не зворухнув торби. Стор. МПр. 7.
Зворухну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Тронуться съ мѣста, шевельнуться. 2) Всколыхнуться; засуетиться. Мати Божа! Увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибірати… Панночки сподіваємось! МВ. (О. 1862. III. 35).
Зворуши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Зворухнути. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. Рудч. Ск. I. 157. 2) — зе́млю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. Хата, XV. 3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою…, то ми зворушили на тому місці воздух. Дещо, 75. 4) — люди́ну, се́рце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Г. Барв. 350. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого. Г. Барв. 496.
Зворуши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Зашевелиться. Сонечко вставало. Уже вбогі зворушились, на труд поспішали. Шевч. 2) Всколыхнуться. 3) Встревожиться, взволноваться; растрогаться. Настусине й Марусине серце дуже зворушилося від сієї поголоски. Г. Барв. 454.
Звохчі́ти, чі́ю, єш, гл. Отсырѣть. Шух. I. 162.
Звоюва́ти, звою́ю, єш, гл. Завоевать, одолѣть. Хтіли Почаєв звоювати. Мл. л. сб. 188. Да іще він думає, гадає, щоб козака Голоту звоювати. Мет. 446.
Звужа́ти, жа́ю, єш, сов. в. звузи́ти, вужу́, зи́ш, гл. Съуживать, съузить.
Звужа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. звузи́тися, вужу́ся, зи́шся, гл. Съуживаться, съузиться.
Звузи́ти, ся. См. Звужати, ся.
Зву́к, ка, м. = Гук.
Зв'я́га́, ги, зв'я́ка, ки, ж. 1) Лай. Не боїться вовк собаки, але його зв'яги (зв'яки). Ном. № 7253. 2) Брань, ругня, ссора. Така зв'яга йде в дому. Г. Барв. 536.
Зв'ягель, (гля?), м. Раст. Vicia silvatica. Лв. 102.
Зв'ягли́вий, а, е. Любящій лаять. Зв'ягливого не бійся, а кусливого. Ном. № 7256.
Зв'яза́ти, ся. См. Зв'язувати, ся.
Зв'я́зень, зня, м. Узелъ, узелокъ съ чѣмъ-либо, связка. Мнж. 181.
Зв'я́зка, зки, ж. Связь. Вх. Лем. 418.
Зв'язки́й, а́, е́. Вяжущій. Галун зв'язкий. Волч. у. (Лободовск.).
Зв'я́зок, зку, м. 1) Связь. Зв'язок до вічного товариства з Галею. Мир. ХРВ. 353. 2) мн. Зв'язки. Родъ прически дѣвушекъ въ два пробора. Чуб. VII. 422.
Зв'я́зувати, зую, єш, сов. в. зв'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Связывать, связать, обвязывать, обвязать. Возьми ж, сину, нагаєчку і віжки, зв'яжи жінці рученьки й ніжки. Чуб. V. 425. Зв'яжи мені головоньку, най не болить дуже. Чуб. V. 145. 2) Вѣнчать, обвѣнчать. Мені ще тоді п'ятнадцять літ було, що тепер піп не зв'язав би. Г. Барв. 264.
Зв'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. зв'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Связываться, связаться чему. 2) Связываться, связаться съ кѣмъ. Зв'яжись з дурнем, то й сам дурнем будеш. Ном. № 6170.
Зв'я́зь, зі, ж. 1) Архитект. Связь, соединеніе. Черк. у. 2) Крѣпость, прочность. Хоч в семрязі, аби в добрі зв'язі. Ном. № 11250.
Зв'я́ка. См. Зв'яга.
Зв'яли́ти, лю́, ли́ш, гл. Сдѣлать вялымъ; обезсилить.
Зв'яли́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Увянуть, завянуть. Серце моє зсохло, зв'ялилося за сином, що у москалі віддано. Каменец. у.
Зв'я́нути, ну, неш, гл. Завянуть. Травою зв'яло моє тіло. К. Псал. 230.
Зга́, зга́га, ги, ж. 1) Изжога. Ном. № 8163. Неначе згага запекла. Шевч. 401. 2) Жажда. Будеш серед бою згагою томитись, — я подам тобі з криниці водиці капитись. К. Досв. 132.
Зга́д, ду, м. 1) Воспоминаніе. 2) Напоминаніе. Ні зга́ду, ні спо́гаду. И не вспомнить. Про гроші чоловікові ні згаду, ні спогаду. Грин. II. 144.
Згада́ти, ся. См. Згадувати, ся.
Зга́дка, ки, ж. Воспоминаніе. Шевч. (КС. 1883. II. 407). Почали ми тиху розмову-згадування. МВ. II. 179.
Зга́дувати, дую, єш, сов. в. згада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Вспоминать, вспомнить. Нема гірше, як в неволі про волю згадувати. Хата, 80. Дарувала шиту шовками хустину, щоб згадував на чужині. Хата, 87. Згадай, який прийшов до мене, що ні сорочки не було. Котл. Ен. I. 32. Згадала баба дівера, що добрий був. Посл. 2) — га́дку. Думать, подумать. Не згадаю гадки, не змишлю я мислі. Рудан. I. 13.
