Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/660

Ця сторінка вичитана

Защіпну́ти. См. Защіпати.

Защо́кати, каю, єш, гл. Начать говорить що.

За-що-раз, нар. Постоянно, всякій разъ. За-що-раз дощ зачинається з тії закутини. Каменец. у.

Заюдови́ти, влю, виш (= зайудовити), гл. Сдѣлаться вдовымъ. Не есть ти мені мати — лютая змія, мене молодого заюдовила. Чуб. V. 706.

За́юк, ка, м. = Заєць. Желех.

Заюри́ти, рю́, риш, гл. Зашалить. Дідона кріпко заюрила, горщок з вареною розбила. Котл. Ен. I. 20.

Заюртува́тися, ту́юся, єшся, гл. Придти въ волненіе, возбужденіе, смятеніе. К. Желех.

Заюхто́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Закапризничать. От і заюхторились — годі косить. 2) Безл. Заю́хторилося. Захотѣлось (о капризномъ желаніи, нѣсколько презрительно). От, заюхторилося їй у го́род. Богодух. у.

Заюши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Политься (о крови). Луснув він його по голові ґерлиманом і зразу заюшилася кров. Новомоск. у. 2) Окровавить. Увійшов старий у хату обшматований, побитий, заюшений. Грин. II. 171.

Заюши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Окровавиться. Заюшився кров'ю. Черк. у.

Зая́ва, ви, ж. Заявленіе.

Заяви́ти. См. Заявляти.

Заявля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заяви́ти, влю́, виш, гл. Заявлять, заявить, объявлять, объявить. Моя любая дитино, заявляю тобі мою волю. Стор. МПр. 71. Треба, мати, людям заявляти. Чуб. V. 734.

Зая́кати, каю, єш, гл. Заговорить, закричать: „Я! я!“ Братця! хто хоче горілку панську пити? — Я! я! я! так усі й заякали. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Зая́коритися, рюся, ришся, гл. Согнуться. Дивись, як якорь заякорився. Борз. у.

Зая́ловіти, вію, єш, гл. О коровѣ: быть безъ теленка (въ данномъ году). Як заяловіє корова, то продам. Черк. у.

Заяло́зений, а, е. Засаленный.

Заяло́зити, жу, зиш, гл. Засалить.

Заяло́зитися, жуся, зишся, гл. Засалиться.

За́ян, на, м. Сказочный герой, зачавшійся отъ полученнаго отъ зайца яблока. Грин. II. 260.

За́янець, нця, м. = Заєць. Вх. Пч. II. 6.

Заяри́нитися, нюся, нишся, гл. Въ загадкѣ: Звечора заяринилось, а к світові засандричилось. (Діжа з кістом). Мнж. 174.

Заяро́вувати, вую, єш, гл. Вкладывать, вдѣлывать (полки въ шкафъ). Кіев.

Заяро́вуватися, вуюся, єшся, гл. Вкладываться, вдѣлываться (о полкахъ въ шкафу). Полички в миснику заяровуються. Кіев.

Зая́сля, ля, с. Ясли. Купи та купи коняку… „А годувати чим я буду? Тебе в заяслє положу?“ Рудч. Ск. II. 174.

Зая́трення, ня, с. 1) О ранѣ: нагноеніе, воспаленіе. 2) Раздраженіе.

Зая́трити, рю, риш, гл. 1) Растравить (рану). 2) Раздражать, разсердить.

Зая́тритися, рюся, ришся, гл. 1) О ранѣ: загноиться. До тих же ран, которі заятрились і дуже пекли, прикладував розрізаних жаб. Стор. МПр. 166. 2) Раздражиться, прійти въ ярость.

За́яць, за́йця, м. 1) Заяцъ. 2) Часть олі́йниці: родъ толкача, песта, давленіемъ котораго выжимается постное масло. Шух. I. 163. Ум. За́йчик.

Заяча́ти, чу́, чи́ш, гл. Закричать (о лебедяхъ и людяхъ). Випливала лебедочка по воді,… заячала, в воду вдарила крилом. Щог. 47.

За́ячий, а, е. 1) Заячій. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513. 2) Раст.: а) за́ячий го́рох. Астрагонъ широколистый. б) — капу́ста. Sedum Telephium L. ЗЮЗО. I. 168. в) — квас. Oxalis. Шух. I. 22. г) За́яча крівця́, за́ячий кріве́ць. Hypericum perforatum L. ЗЮЗО. I. 125, 168. д) — кров. Majanthemus bifolium L. ЗЮЗО. I. 128. е) —чі лапки́. Eriophorum angustifolium Roth. ЗЮЗО. I. 121, E. latifolium Норре. ЗЮЗО. I. 122. ж) — орі́шки Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. I. 111. з) — сала́та. Ranunculus Ficaria L. ЗЮЗО. I. 133. и) — у́хо. Verbascum Lychnitis L. ЗЮЗО. I. 140. і) — холодо́к. Asparagus officinalis. ЗЮЗО. I. 113. к) — щаве́ль, щаву́х. Oxalis Acetosella L. ЗЮЗО. I. 130.

За́ячина, ни, ж. Мясо зайца. Оскоромитися хоть заячиною. О. 1862. II. 25.

Зба́бити, блю, биш, гл. Обабить.

Збабі́ти, бі́ю, єш, гл. Обабиться. Коли дівці сходить на вінці, то збабіє. Ном. № 8998.

Зба́братися, раюся, єшся, гл. Выпач-