чинає звада, не поможе й рада. Ном. № 3510.
Зачина́тися, на́юся, єшся, сов. в. зача́тися, чну́ся, не́шся, гл. Начинаться, начаться. Як світ зачався, то люде так Богу молились. О. 1862. V. 79. Нове життя зачалося. Мир. Пов. I. 142.
Зачини́ти, ся. См. Зачиняти, ся.
Зачиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зачини́ти, ню́, ниш, гл. Затворять, затворить. У свого батька і хлів зачиняв, а в нашого не хоче й хати. Ном. № 2539.
Зачи́нятий, а, е. Затворенный. Як би віконниці у хаті не зачиняті, то я б подивилась. О. 1862. VII. Кост. 52.
Зачиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. зачини́тися, ню́ся, нишся, гл. Затворяться, затвориться. Кот. Ен. V. 20. Зачиняються царські врата для нашого брата. Ном. № 4782.
Зачи́ркати, каю, єш, гл. Зачирикать. Соловейко защебетав, залящав, зачиркав. Кв. I. 29.
Зачита́ти, та́ю, єш, гл. Зачитать, начать читать. Письма принесли і всі тихенько зачитали. Шевч. 439.
Зачита́тися, та́юся, єшся, гл. Начать читаться. Да сами свічі посвітилися, да сами книги зачиталися. Чуб. V. 837.
Зачіля́бити, блю, биш, гл. Ударить, треснуть. Він його як зачілябив у вухо. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Зачіля́пнути, ну, неш, гл. Захватить, заграбастать, забрать. У мене всіх трьох синів зачіляпнули у службу. Харьк. у.
Зачіпа́ти, па́ю, єш, сов. в. зачепи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Цѣплять, зацѣпить, задѣвать, задѣть. Чи витягнеш з води Левиахвана, гачком його, як рибу, зачепивши. К. Іов. 92. Ні за що рук зачепи́ти. Ном. № 9870. Не съ чѣмъ начать, нѣтъ средствъ для начала (о хозяйствѣ, заработкѣ). За що б тут руки зачепити? За яке ремество взятись? Чуб. II. 17. Хиба́ тебе́ во́зом зачепи́ли? Чѣмъ тебя особеннымъ затронули, обидѣли? Ном. № 4040. 2) Трогать, тронуть, затрагивать, затронуть. Міг би йому листи визволені писати, щоб не міг ніхто нігде зачіпати. Макс. (1849), 33. Мене вовки і не зачепили. Грин. I. 165. А сусідці перстень даєш, — нащо ж мене зачіпаєш? Чуб. V. 200.
Зачіпа́тися, па́юся, єшся, сов. в. зачепи́тися, плю́ся, пишся, гл. Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть. Біда, та й за біду зачепилася. Ном. № 2162. Та йшла баба п'яна, на порозі впала, а дід зачепився, та й сам повалився. Циссь. Св. 45. Хоч голий біжи, то ніде нема нікого, не зачепишся. Ном. № 1918. Нічого так не хотілось тімасі, як зачепитись на життя в Київі. К. ХП. 17.
Зачіпе́нька, ки, ж. Предлогъ. Зачіпенька у мене на тім кутку. Черк. у.
За́чіпка, ки, ж. 1) Зацѣпка. 2) Недоразумѣніе, споръ. Він зачіпку має з дядьком за гроші. Могил. у. 3) Препятствіе, помѣха. Зміев. у. 4) Поводъ, предлогъ. Зміев. у. Він їй перед очима як усього її лиха непогамованого зачіпка. МВ. (О. 1862. I. 100). Хотіла їхати до бабусі, та було б се по панському їхати просто з цікавости. Мусила якусь зачіпку до того знайти. Г. Барв. 378. 5) Претензія, придирка. Гляди лиш, зачіпка тобі буде, бо ти в його служив, як сталась пожежа. Новомоск. у.
За́чіси, сів, м. мн. Прическа. МВ.
Зачіска, ки, ж. = Кичка 1. Мет. 208.
Зачі́сувати, сую, єш, сов. в. зачеса́ти, чешу́, шеш, гл. Зачесывать, зачесать, причесывать, причесать. Чи зуміє ж хто з вас мене зачесати? МВ. (О. 1862. III. 38). Усі дівочки, як маківочки, зачесані йдуть. Грин. III. 273.
Зачі́суватися, суюся, єшся, сов. в. зачеса́тися, чешу́ся, шешся, гл. Зачесываться, зачесаться, причесываться, причесаться.
Зачмели́ти, лю́, ли́ш, гл. Оглушить, ошеломить. Угор.
Зачми́хати, хаю, єш, гл. Зафыркать. Зачмише як кабан. О. 1862. II. 64.
Зачмутува́ти, ту́ю, єш, гл. Начать ласкаться? Зачмутувала кумася коло свого Івася. Ном. № 12648.
Зачо́вгати, гаю, єш, гл. Зашаркать (ногами).
Зачопува́ти, пу́ю, єш, гл. Сдѣлать шипъ, стержень въ бревнѣ для соединенія его съ другимъ. Зачо́пуй стовпа, а я викопаю тим часом яму. Волч. у. (Лободовск.).
Зачорни́ти, ню́, ни́ш, гл. Зачернить.
Зачорні́ти, ні́ю, єш. Зачернѣть. Ледве-ледве зачорнів ус. О. 1862. IV. 75.
Зачорто́ваний, а, е = Забісований. Полт. у.
Зачу́битися, блюся, бишся, гл. Затѣять драку, вцѣпиться въ волоса другъ другу.
Зачу́вати, ва́ю, єш, сов. в. зачу́ти,
