4) Вербовать, навербовать. КС. 1883. IV. 751. Затягли́ затя́г. Навербовали отрядъ, шайку. КС. 1883. II. 298. 5) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, получить. Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жінкою. Мир. ХРВ. 77. За жінкою яку худобу затяг! Мир. ХРВ. 349. Затяг таки, заробив грошей. Харьк. у.
Затяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. затягти́ся, гну́ся, нешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться. 2) Затаскиваться, затаскаться. 3) Вербоваться, навербоваться. КС. 1883. IV. 751.
Затя́гач, ча, м. Ремень для укрѣпленія снізки у ярма. Рудч. Чп. 250.
Затяготні́ти, ні́ю, єш, гл. Забеременѣть. Затяготніла жінка. НВолын. у.
Затягти́, ся. См. Затягати, ся.
Затя́жець, жця, м. Завербованный въ войско, участникъ вольнаго военнаго отряда, — напр. такъ называли гайдамаковъ. ЗОЮР. 153, 154.
Затяжи́ти, жу́, жи́ш, гл. Обременить, отяготить. Хліб в дорозі не затяжить. Ном. № 11378.
Затя́жни́й, а, е. Набранный, навербованный (о войскѣ). 2) Продолжительный, хроническій. Затяжна хвороба. 3) Затягивающійся. Затяжний хомут.
Затя́жок, жку, м. = Затяг. Ходив по Вкраїні, водячи затяжки. Гол. I. 19.
Затя́мити, млю, миш, гл. Запомнить.
Затя́ти, ся. См. Затинати, ся.
Затя́тий, а, е. Упрямый, упорный, неуступчивый. НВолын. у. Коли він такий затятий, то й я буду затятий. Каменец. у.
Заубо́жати, жаю, єш, гл. = Завбожіти. Господа милостивії! не заубожаєте, як дасте копієчку. Рк. Левиц.
Зауважа́ти, жа́ю, єш, гл. = Завважати.
Заужа́ти, жа́ю, єш, гл. Взять на веревку. Черкес із-за Онапа арканами його як цапа зв'язав, опутав, заужав. Мкр. Г. 7.
Заузда́ти, да́ю, єш, гл. = Загнуздати.
Зау́лок, лка, м. Глухой переулокъ. Хожу, хожу, тілько улиці й заулки перехрещую. МВ.
Заупиня́ти, ня́ю, єш, гл. = Зупиняти. Іздалека кониченька заупиняє. Мет. 182.
Заутері́ти, рі́є, гл. безл. Разсвѣсть. Так вже заутеріло, як ми увійшли у хату. Любечъ.
Зау́хати, хаю, єш, гл. Закричать: ух!
Зау́шник, ка, м. = Заушниця 1. Гол. Од. 26, 27. І чоботи, і літники і коралі, заушники. Гол. III. 382.
Зау́шниця, ці, ж. 1) Серьга. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха. Яка ж гарна псяюха! Борз. у. 2) Лента, перевязываемая отъ одной серьги къ другой и опускаемая на груди. Гол. Од. 73. 3) Заушица, опухоль позади уха. Кому чи трястю одігнати, од заушниць чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. III. 13. 4) мн. Жабры (у рыбы). Вх. Лем. 417.
Зафактува́ти, ту́ю, єш, гл. Представить какъ фактъ, какъ доказанное фактами. Багацько зафактованого (в історії) тоді, з'явилось нам тепер легендованим. К. Досв. (1876). Заздалег. словце.
Зафарбува́ти, бу́ю, єш, гл. Закрасить.
Зафундува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Основать, заложить. 2) Купить и угостить. Зафундуй мені пляшку пива.
Заха́катися, каюся, єшся, гл. Запыхаться.
Захандри́чити, чу, чиш, гл. ? Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. Загадка: хліб учинить і замісить, і в піч посадить. Грин. II. 312.
Захапа́ти. См. Захапувати.
Захапа́тися, па́юся, єшся, гл. Заторопиться, заспѣшить.
Заха́пувати, пую, єш, сов. в. захапа́ти, па́ю, єш, гл. Захватывать, захватить. Константиногр. у. Вітер раз-у-раз захапує з собою пару й односить її. Дещо, 55.
Захарама́ркати, каю, єш, гл. Забормотать.
Захара́стрити, рю, риш, захарасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Забросать, заложить, заставить чѣмъ-либо въ безпорядкѣ. Захарастрено у хаті. Черк. у.
Захара́стритися, рюся, ришся, захарасти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Засориться, забиться. В горлі захарастилось, треба промочить. Люлька захарастилась, треба витеребити. НВолын. у.
Заха́ркати, каю, єш, гл. Захаркать, начать харкать. Драг. 1.
Захарла́ти, ла́ю, єш, гл. Зажилить, взять на время и не отдать. Ном. № 11699.
Захарча́ти, чу́, чи́ш, гл. Захрипѣть. Єдного і другого ударив під бік ножем, — так вони і захарчали. Рудч. Ск. I. 199.
Захарчува́ти, чу́ю, єш, гл. Заморить голодомъ.
