нила, в вічну службу затопила. Чуб. V. 954.
Затопля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. затопи́тися, плю́ся, пишся, гл. Погружаться, погрузиться въ воду, утонуть. А змія тоді в море, — так і затопилась. Рудч. Ск. II. 97.
Затопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Затопать ногами, быстро побѣжать.
Затопта́ти. См. Затоптувати.
Зато́птувати, тую, єш, сов. в. затопта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Затаптывать, затоптать. Затопчу неволю босими ногами. Шевч. 77. Кинув між коні, щоб його затоптали. Рудч. Ск. I. 36. 2) Засыпа́ть, засыпать рану и пр. (чѣмъ либо сыпучимъ напр.) ХС. VII. 417. Як собака вкусить, затоптують рану шерстю з тії собаки, перепаленою. Грин. II. 320. Мнж. 155.
Заторгува́ти, гу́ю, єш, гл. Заторговать.
Заторкота́ти, кочу́, чеш, гл. Забарабанить. Та чекає барабана заким заторкоче. Рудан. (КС. 1882. VI. 558).
Заторопи́ти, плю́, пи́ш, гл. Сбить съ толку. Напались на мене, заторопили зовсім. О. 1862. VII. 44.
Заторо́плений, а, е. Сбитый съ толку. Жидівка затороплену дівчину ще й на инший путь наведе. О. 1862. I. 74.
Заторохкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Загрохотать, застучать.
Заторохті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) = Заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку. 2) Быстро и громко заговорить. „Січовик! січовик!“ заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. I. 139.
Заторо́чити, чу, чиш, гл. 1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: „Чого се, чого?“ Г. Барв. 89. 2) — світ. = Зав'язати світ. Вх. Зн. 20.
Заторочи́ти, чу́, чи́ш, гл. Обшить бахромой, опушкой. Тра рукавиці заторочити. НВолын. у.
За́торочка, ки, ж. Враждебныя отношенія. Уже є з вами заторочка. НВолын. у.
Заточи́ти, ся. См. Заточувати, ся.
Зато́чувати, чую, єш, сов. в. заточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Нп. Заточи воза в клуню. НВолын. у. 2) — в пи́ку. Ударить по лицу, дать въ морду.
Зато́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. заточи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Пошатываться, пошатнуться. Ой оре міщанин та й заточується. Чуб. V. 1075. Одного ранку Трохим устав з ліжка і ноги його заточилися. Левиц. I. 370. 2) О саняхъ: забѣгать въ сторону. Заточуються сани. НВолын. у.
Затра́та, ти, ж. 1) Потеря, утрата, уронъ. 2) Уничтоженіе, истребленіе.
Затра́тити. См. Затрачувати.
Затра́чувати, чую, єш, сов. в. затра́тити, чу, тиш, гл. Уничтожать, уничтожить, истреблять, истребить. Затративши личко чуже, ремінцем мусиш оддати. Ном. № 9688.
Затрембіта́ти, та́ю, єш, гл. Затрубить, заиграть в трембіту. Ой піду я в полонинку, там затрембітаю, щоби мене було чути на дев'їту стаю. Шух. I. 198.
Затремті́ти, мчу́, ти́ш, гл. Задрожать. І серце в них од ляку затремтіло. К. Псал. 3. Над ставками, над садками затремтіло ясне марево. Левиц. I. 9.
Затрима́ння, ня, с. Задержка.
Затрима́ти, ма́ю, єш, гл. Задержать. Кохання… затримало і руку Божу, щоб покарать грішників. Стор. МПр. 34. Лучче чорта затримати, ніж ледачу жінку. Ном. № 9108.
Затріма́ти, ма́ю, єш, и пр. гл. = Затримати и пр.
Затрі́пати, паю, єш, гл. Замахать учащенно, затрясти. Затріпала маленькими ручками. Левиц. Пов. 216.
Затрі́патися, паюся, єшся, гл. Затрепетать, забиться. Його серце дуже, дуже затріпалось у грудях. Левиц. Пов. 192.
Затріпота́ти, почу́, чеш, гл. = Затріпотіти. Затріпотало… серце. Млак. 99.
Затріпота́тися, почу́ся, чешся, гл. Затріпоталось серденько. Млак. 101.
Затріпоті́ти, почу́, чеш, гл. Затрепетать. Стор. II. 172. Вона як жар почервоніє і затріпотить. Стор. МПр. 33. Квіточки затріпотіли. Г. Барв. 219.
Затріща́ти, щу́, щи́ш, гл. Затрещать. І затріщить намет небесний громом. К. Іов. 81. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21.
Затрою́дити, джу, диш, гл. Отравить. Затроюжене нещастям серце. Мир. ХРВ. 204.
Затруби́ти, блю́, биш, гл. 1) Затрубить. Тепер, дівчино, затруби собі в кулак. Чуб. V. 408. Та як затрубить та в роговцю. Чуб. III. 291. 2) Завыть. Не затрубить так пес, як вовк. Ном. № 7345. За козаком всі звіри затрубили. Гол. I. 105.
