Заступа́ти, па́ю, єш, сов. в. заступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Закрывать, закрыть, становиться между. Рада б зірка зійти, чорна хмара заступає. Мет. 81. То не чорнії хмари ясне сонце заступали. Макс. (1849), 80. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку, — сира земелька заступила оченька, прилягла мі ручку. О. 1862. IV. 40. Люде б сонце заступили, як би мали силу. Шевч. 80. Так мені світ і заступило. 2) Занимать, занять, преграждать, преградить (дорогу). Де не візьметься вогонь, — увесь шлях заступив. Рудч. Ск. II. 75. Йому калина дорогу заступила. О. 1862. IV. 27. А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Чуб. V. 248. 3) Заходить, зайти за что. Як хто їде, або йде було мимо, то він заступить за коморю, чи за двері, щоб не здоровкатись. Г. Барв. 160. Шкода від нас за мури заступати, на козаків гармати риштувати. К. ЦН. 174. 4) Начинаться, начаться (о днѣ и пр.). Заступало свято, настав багатий вечір. Мир. Пов. I. 136. 5) Вступать, вступить (въ должность). Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Грин. II. 245. 6) Замѣнять, замѣнить, замѣщать, замѣстить. 7) Защищать, защитить. Мил. 196. Хто мене (без матері) буде тепер заступать? Мил. 201. Було б кому заступити дочку від силоміття. Г. Барв. 509. Заступи мене, Боже, при лихій годині! Заступи, Господи, заборони хрестінську худібку. Шух. I. 192.
Заступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. заступи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Покрываться, покрыться. Улиця у-продовж людьми заступилася. МВ. (О. 1862. I. 101). 2) Заступаться, заступиться. Чоловік заступився, став пана просити, що його жінка не сповна розуму. Рудч. Ск. I. 187.
За́ступень, пня, м. Древко, ручка къ заступу. Каменец. у.
Заступе́ць, пця́, м. 1) Ум. отъ за́ступ. 2) мн. Родъ узора для вышивки сорочки. КС. 1893. V. 278.
Заступи́льно, на, с. = Заступень. Канев. у.
Заступи́ти, ся. См. Заступати, ся.
Засту́пник, ка, м. 1) Замѣститель, заступающій мѣсто другого, исправляющій должность. Черниг. у. 2) Защитникъ, заступникъ, ходатай за кого. Мир. Пов. I. 161. Хто в нас Бог, опріч Єгови? Хто заступник, опріч Бога? К. Псал. 39.
Засту́пниця, ці, ж. 1) Замѣстительница. 2) Защитница, заступница. Чуб. III. 255.
Заступо́чок, чка, м. Ум. отъ заступ.
Застьо́л, лу, м. Покрывало, то, чѣмъ застлано (диванъ, кровать, столъ). Він до кроваті, шугнув рукою під застьол, — там і гроші підкинуто. Александр. у. (Залюбовск.).
Застьо́ла, ли, ж. Полотно, которымъ накрываютъ, застилаютъ возъ, когда на него нагружаютъ хлѣбъ. Александр. у. (Залюбовск.).
За́сув, ва, м. 1) = Засов. Ном. № 503. 2) Часть лавча́стого замка́. См. Лавчастий. Шух. I. 93. 3) Часть отримача. Шух. I. 249.
Засува́ти, ва́ю, єш, сов. в. засу́нути, ну, неш, гл. Засовывать, засунуть, задвигать, задвинуть. Ой вигострю товариша, засуну в халяву. Шевч. 534.
Засува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. засу́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Задвигаться, задвинуться, засовываться, засунуться. 2) Осыпаться, засыпа́ться, засы́паться (землей). Вже й криниця тая засунулась і висохла. Шевч.
За́сувка, ки, ж. 1) Задвижка. 2) Дощечка въ ложѣ гуцульскаго ружья, которой задвигается полое мѣсто, гдѣ хранятся пули. Шух. I. 229, 230. 3) Часть ри́ток (см.) МУЕ. III. 20.
Засуди́ти, джу́, диш, гл. Осудить, приговорить. Ой вже тебе, молодий козаче, в салдати засудили. Чуб. V. 948.
Засу́дити, джу́, диш, гл. Стянуть, свести. Судорга засудила руку. Борз. у.
Засука́ти, ся. См. Засукувати, ся.
Засу́кувати, кую, єш, сов. в. засука́ти, ка́ю, єш, гл. Засучивать, засучить. По локоть руки засукав. Котл. Ен. II. 19.
Засу́куватися, куюся, єшся, сов. в. засука́тися, каюся, єшся, гл. 1) Засучиваться, засучиться. Оце ще! не засукується ніяк рукав! 2) — самі́й в собі́. О ниткѣ: скручиваться, скрутиться. Шух. I. 149.
Засу́лля, ля, с. Мѣстность за рѣкой Сулой. Желех.
Засуміти, мі́ю, єш, гл. Опечалиться. Засумів Ірод. Єв. Мт. XIV. 9. Іде сумний, понурий… Дивно так засумів. К. ЦН. 250.
Засумува́ти, му́ю, єш, гл. Затосковать, загрустить. Старий Таволга часом тяжко, тяжко засумує. К. Орися. (ЗОЮР. II. 200).
Засу́нути, ся. См. Засувати, ся.
