напустить рыбы въ прудъ. Треба б купити пудів два риби та зарибити ставок. Могил. у.
Зари́бок, бку, м. Рыба, впущенная въ воду для расплода. Могил. у.
Зарива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зари́ти, ри́ю, єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Рудч. Ск. I. 43. Упав так, що аж носом зарив. Ном. № 6634.
Зарива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зарва́ти, рву́, ве́ш, гл. Затрагивать, затронуть. Що за диво отсей Люборацький, — думали його соучні: з ким не зарви, все знакомый, все дружить. Св. Л. 266.
I. Зарива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зари́тися, ри́юся, єшся, гл. Зарываться, зарыться. Зарився, як свиня въ багні. Ном. № 13784.
II. Зарива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зарва́тися, рву́ся, ве́шся, гл. 1) Начинать, начать рваться. Катря як скричить, зарветься до хати, — я її за поперек вхопила, у сіни назад одкинула. МВ. II. 112. 2) Порываться. Вже Катря сама до їх бігати заривалася. МВ. II. 126. 3) Начинать, начать споръ, ссору. Не заривайся з багатиром, бо він судців підкупе. НВолын. у.
Зари́вкуватий, а, е. Сварливый, заводящій ссору. НВолын. у.
Зарига́ти, га́ю, єш, гл. 1) Начать отрыгивать. 2) Запачкать рвотой.
Зариго́вувати, вую, єш, сов. в. заригува́ти, гу́ю, єш, гл. Сметывать, сметать (о шитьѣ). Прилуц. у.
Зарида́ти, да́ю, єш, гл. Зарыдать. Ой зачула мати… заплакала, заридала. Чуб. V. 152.
Зарика́ти, ка́ю, єш, гл. Зарычать. І мов ті леви голодні з усіх боків зарикали. К. Псал. 51.
Зарина́ти, на́ю, єш, сов. в. зарину́ти и зарну́ти, ну́, не́ш, гл. Погружаться, погрузиться въ воду, потопать, затонуть. Ті (Петро й Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи. Чуб. I. 158. Нехай туга зарне́ на дно моря.
Зарипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Заскрипѣть.
Зари́ти, ся. См. Зарива́ти, ся.
Зарича́ти, чу́, чи́ш, гл. Заревѣть. Корова… прийшла домів та й заричала. Ном., стр. 304. № 496. Вів зариче. Шух. I. 89.
Зари́чити, чу, чиш, гл. ? Встрѣчено въ загадкѣ: Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. (Загадка: хліб учинить і замісить, і в піч посадить). Грин. II. 312.
За́ріб, робу, м. См. Зарібок.
Зарібкува́ти, кую, єш, гл. Зарабатывать, имѣть заработки, ходить на заработки. Він зарібкує. Вх. Лем. 416.
Зарі́бний, а, е. Живущій заработками; нанимающійся. Я чоловік зарібний. НВол. у.
Зарі́бник, ка, м. Человѣкъ, живущій заработками, рабочій, работникъ. Желех.
Зарі́бниця, ці, ж. Женщина, живущая заработками, работница. Желех.
Зарі́бок, бку и за́ріб, робу, м. Заработокъ. Більше зарібку матимеш. Ном. № 10660. Чи не однаковий хліб, де його заробити, — аби зарібок був чесний. Г. Барв. 142. Як отак він правуватиме та хазяйнуватиме, то ніякого заробу не буде ні йому, ні людям. Лубен. у.
Зарі́вна и зарі́вно, нар. Поровну, ровно, наравнѣ; одинаково; все равно. Укупі грались (панич та лакей — діти) і усе у них зарівна. Мнж. 70. Кождого зілля узяти зарівно. Вона ділить все зо мною — зарівно щастя з бідою. Чуб. V. 519. Йому зарівно, чи дома, чи ні. Каменец. у. Коли не Галя, то хай і… Варвара буде, а я зарівно пропав, бо не буду любити. Св. Л. 319.
Зарі́внювати, нюю, єш, сов. в. зарівня́ти, ня́ю, єш, гл. Равнять, сравнять. Благородним нашим трупом рови зарівняєм. К. Досв. 179.
За́рід, роду, м. Зародышъ. Желех.
Зарі́дливий, а, е. Урожайный. Сей рік зарідливий буде. МВ. О. 1862. I. 74.
Зарі́док, дку, м. = За́рід. К. ЦН. 316.
Зарі́жок, жку, м. У кожевниковъ: при разрѣзываніи кожи поперечными кусками на семь кусковъ (начиная отъ хвоста) зарі́жок — послѣдній кусокъ, находящійся передъ рогами. Сумск. у. (Ефименко).
Зарі́з, зу, м. Убой. На зарі́з. На убой, чтобы зарѣзать. Півня на заріз несуть, а він каже: кукуріку! Ном. № 6187. Як овечок ти нас, Боже, на заріз роздав неситим. К. Псал. 106.
Зарі́за, зи, заріза́ка, ки, м. Убійца, людорѣзъ, рѣзникъ. Піймали одного зарізу. Котл. Ен. V. 54. Заюшився мазкою, мов лютий зарізака.
Заріза́ти, жу, жеш, гл. Зарѣзать. Хоч заріж, то не хоче. Ном. № 2636.
Зарі́затися, жуся, жешся, гл. Зарѣзаться. Вийшов я з ножем в халяві з броварського лісу, щоб зарізаться. Шевч. 420.
Зарізя́ка, ки, м. = Зарізака. Як несли
