Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/610

Ця сторінка вичитана

Замрячи́ти, чи́ть, гл. безл. Заморосить, пойти мелкому дождю.

Замуги́кати, каю, єш, гл. Запѣть тихо, подъ носъ.

Замудрува́ти, ру́ю, єш, гл. Замудрить, замудрствовать. Отце Нептун замудрував. Котл. Ен. II. 7.

За́мужжю, нар. Замужемъ. Се вже я вдруге замужжю. Г. Барв. 433.

За́мужжя, жя, с. = Заміжжя.

Заму́жній, я, є. = Заміжній. Замужній хліб добрий, да не пожиточний. Чуб. III. 121. Ох, як би я знала замужнеє лихо, то гуляла б у матінки тихо. Грин. III. 297.

I. Заму́лити, лю, лиш, гл. = Замуляти.

II. Заму́лити, ся. См. Замулювати, ся.

Заму́лювати, люю, єш, сов. в. заму́лити, лю, лиш, гл. Заносить, занести иломъ.

Заму́люватися, лююся, єшся, сов. в. заму́литися, люся, лишся, гл. 1) Заноситься, быть занесеннымъ иломъ. 2) Только сов. в. Замѣшаться, замяться.

Заму́ляти, ляю, єш, гл. Начать давить, тереть, мозолить. Чоботи так замуляли, що мусив скидати.

Замурави́тися, влю́ся, ви́шся, гл. Зарости, покрыться травою. Криниця й замуравилась. Грин. I. 148.

Заму́рза, зи, об. Съ запачканнымъ, замусленнымъ лицомъ.

Заму́рзаний, а, е. Замусленный, испачканный. Замурзана така! сказано — дитина: чи їсть, чи п'є, то по грудях тече; а там мокре таке полізе на двір і бавиться в поросі. Св. Л. 99. Киргизя замурзане. Шевч. (О. 1862. III. 4).

Заму́рзати, ся. См. Замурзувати, ся.

Заму́рзувати, зую, єш, сов. в. заму́рзати, заю, єш, гл. Замусливать, замуслить, испачкать.

Заму́рзуватися, зуюся, єшся, сов. в. заму́рзатися, заюся, єшся, гл. Замусливаться, замуслиться, испачкаться. Стоїть котик під лавкою, замурзався сметанкою. Грин. II. 310. Замурзались в крові і гризлись як собаки. К. Дз. 11.

Замуркота́ти, чу́, чеш, гл. 1) Замурлыкать. 2) Забормотать. Той щось замуркотав, — чуть, лається ще. О. 1862. VIII. 27.

Замурмота́ти, чу́, чеш и замурмоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Троянці всі замурмотали. Котл. Ен. I. 16.

Замуро́вувати, вую, єш, сов. в. замурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Закладывать, заложить, задѣлывать, задѣлать камнемъ, кирпичемъ. Бог знайде, хоч і в печі замуруйся. Ном. № 50. 2) Залѣплять, залѣпить (снѣгомъ окна). Як підніметься завірюха… замурує тобі вікна, засипле снігом двері. Греб. 404. Бач, у шинку як замурувало вікна. О. 1861. V. 70.

Замуро́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. замурува́тися, ру́юся, єшся, гл. Заложиться камнемъ, кирпичемъ. Пійду в черниці, замуруюсь по шию. Г. Барв. 248.

Замурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Заворчать.

Замусо́лити, лю, лиш, гл. Замуслить, запачкать. Ото як ти корсетку замусолила.

Замусува́ти, су́ю, єш, гл. Запѣниться.

Замути́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Замутить, возмутить. Воно у нас таке тихе та любе, що сказано й водою не замутить. 2) — ти́шу. Нарушить тишину. Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тієї тиші, що панувала в хаті. Мир. Пов. I. 121.

Замути́тися, чу́ся, ти́шся, гл. 1) Найти предлогъ. Заходе дяк, — нічим замутиться, — так: розміняйте, куме, п'ятака! Лебед. у. Замутився шмаровіз, либонь то до коней, як уносить на дяченька товстенький грабовий. Чуб. V. 674. 2) Развлечься. Инші вишукують того кохання так, аби замутиться. МВ. II. 131.

Заму́цкуватий, а, е. Затвердѣлый. Де сичавиця була, то замуцкувате поле. Черк. у.

Заму́чити, чу, чиш, гл. Замучить. Ви, жидове, Христа замучили. Чуб. III. 353.

Заму́читися, чуся, чишся, гл. Измучиться.

Замучи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Покрыться мукою, также: забиться мукою (объ отверстіяхъ сита). Як сито замучиться, то не треба його оббивати. Мнж. 154.

Замча́ти, чу́, чи́ш, гл. Замчать, занести. Мир. ХРВ. 24. Козацькі суда на три части розбивало! Першу часть одбивало, в тихий Дунай замчало. Лукаш. 61. О, нещаслива доле ти звеліла орді в турещину мене замчати. К. ЦН. 214. Вхоплено й замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. ХП. 130.

Замчи́сько, ка, с. = Замчище. Драг. 85.

За́мчи́ще, ща, с. Мѣсто, гдѣ стоялъ замокъ, также и развалины замка. Про це замчище… у церковних записах, ка-