Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/608

Ця сторінка вичитана

Заможне́нький, а, е. Ум. отъ замо́жний.

Замо́жний, а, е. Зажиточный, состоятельный. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб. МВ. II. 75. Зізвав к собі панів вельможних, старих, чиновних і заможних. Котл. Ен. IV. 49. Ум. Заможне́нький. Заможненька була дівчина. Г. Барв. 449.

Замо́жність, ности, ж. Зажиточность, состоятельность. Яка заможність, така й скупость. Ном. № 12089.

Замо́жніти, нію, єш, гл. Разживаться, богатѣть.

Замозо́лити, лю, лиш, гл. Заработать тяжелымъ трудомъ. Своє замозолене носить людям. Г. Барв. 484.

За́мок, мку, м. Замокъ. К. Досв. 25. Стор. МПр. 61. А на що ж ти мене покидаєш у мурованім замку? Мет. 14. Лучче б ти в замку зоставсь з козаками. О. 1861. XI. Кух. 18.

Замо́к, мка́, м. 1) Замокъ. Вона звірів зачинила у льох за дванадцятеро дверей, за дванадцять замків. Рудч. Ск. II. 70. У гуцуловъ замокъ бываетъ бга́ний, лавча́стий (лавчє́стий), однору́чний, сліпи́й (см.) Шух. I. 93, 94. 2) За́мок. Замокъ у ружья. Шух. I. 229. 3) При деревянной постройкѣ соединеніе бревенъ въ замокъ. Чуб. VII. 388. Шух. I. 90. 4) = Каганець 7. Шух. I. 235. Ум. Замо́́чок.

Замока́ти, ка́ю, єш, сов. в. замо́кнути и замо́кти, кну, неш, гл. Замокать, замокнуть.

Замокрі́ти, рі́ю, єш, гл. Сдѣлаться мокрымъ; вспотѣть. Аж замокріла йому чуприна од поту.

Замо́кти. См. Замокати.

Замоли́ти. См. Замолювати.

Замоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Начать молиться. Люде, зачувши дзвонів, захрестились, замолились. Мир. Пов. II. 121.

Замолодикува́ти, ку́ю, єш, гл. Начать жизнь парня, холостого человѣка.

За́молоду, нар. Въ молодости. Вони замолоду услужали людім, а тепер, звісно, постаріли, немочні тепер стали. Екатериносл. у. Чи ти хочеш замолоду м'ясо їсти, чи на старість кістки гризти? Рудч. Ск. I. 162. Не дав їм Бог замолоду діток. Г. Барв. 188.

Замоло́т, ту, м. Плата за молотьбу. Черк. у. По замоло́тах ходи́в. Ходилъ зарабатывать молотьбой.

Замоло́ти, мелю́, леш, гл. 1) Замолоть. Млин замолов. 2) Заработать молоньемъ. 3) Обмолоть. Замолов каменя. 4) Заболтать, замахать. Ліг на землю та й замолов руками й ногами. 5) Замолоть, понести вздоръ.

Замолоти́ти. См. Замолочувати.

Замоло́чувати, чую, єш, сов. в. замолоти́ти, чу́, тиш, гл. Зарабатывать, заработать молотьбой. Піде замолотить коробку, а ще й зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435. Чи зажала, чи замолотила? Мкр. Н. 21.

Замо́лювати, люю, єш, сов. в. замоли́ти, лю́, лиш, гл. Замаливать, замолить.

Замо́мсати, саю, єш, гл. Съ трудомъ кое-какъ завязать. Хомут був порвався. Уже замомсав. Новомоск. у.

Заморга́ти, га́ю, єш, гл. Заморгать, зашевелить бровями. Оддай мене за такого, що чорнії уси: він до мене заморгає, а я засміюся. Чуб. V. 561.

Замордува́ння, ня, с. Убійство, смертоубійство.

Замордува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Замучить на смерть. А титара того… усяк мордували. Оце коноплями обмотають та смолою обмажуть та й запалють. А потім, замордувавши, голову йому одрубали. ЗОЮР. I. 265. Тисячі ще других замордували лютими муками. Стор. МПр. 49. 2) Измучить. Кінь замордований стоїть. Шевч. 32.

Замори́ти, ся. См. Заморяти, ся.

Заморо́жувати, жую, єш, сов. в. заморо́зити, жу, зиш, гл. Замораживать, заморозить.

За́морозень, зня, м. Ледъ подъ грязью (во время весенней распутицы). От і болото, а сани як гурчять: то певно є ще й досі заморозень. Як би не було заморозня, то вода б у землю увійшла, а то як море. Каменец. у.

Заморо́зити. См. Заморожувати.

За́морозок, зку, м. Первый осенній морозъ.

За́морозь, зі, ж. Снѣгъ, намерзшій на оконномъ стеклѣ. Дивиться в поле, через царину, прохухавши заморозь на склі. Г. Барв. 167.

Заморо́ка, ки, ж. Помраченіе, а переносно: одуреніе, ошеломленіе, приведеніе въ безпамятство, мученіе. Ну, це діти! заморока світа. Подольск. г. Оце мені чиста заморока з тими дітьми. Подол. г. Заморо́ки на не́го упа́ли. Онъ лишился сознанія. Вх. Зн. 19. Употребляется въ приложеніи къ человѣку, способному заморо́чити — сбить съ толку, одурить, вскружить