Словарь української мови (1924)/заможний
◀ заможненький | Словарь української мови З заможний |
заможність ▶ |
|
Замо́жний, а, е. Зажиточный, состоятельный. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб. МВ. II. 75. Зізвав к собі панів вельможних, старих, чиновних і заможних. Котл. Ен. IV. 49. Ум. Заможне́нький. Заможненька була дівчина. Г. Барв. 449.