сторону, дак і кажи: тпру! Рудч. Ск. I. 72.
Заміша́нець, нця, м. Малороссъ изъ окрестностей Коросно, живущій среди мазуровъ. Вх. Лем. 416.
Замішани́на, ни, ж. Замѣшательство.
Заміша́ння, ня, с. Смятеніе, замѣшательство.
Заміша́ти. См. Замішувати.
Заміша́тися, ша́юся, єшся, гл. 1) Затеряться, замѣшаться, примѣшаться. Замішався, як полоник межи ложками. Ном. № 7936. (Овечка) в отарі замішалась і загинула по сей день. Г. Барв. 202. 2) Смѣшаться, смутиться. Котл. Ен. V. 73. Ті вжахнулись, замішались. К. Псал. 46.
За́мі́шка, ки, ж. 1) Замѣшательство, путаница, неурядица. Драг. 242. Замішка зробилась. Багато буде замішки. Черк. у. 2) Помѣха. Пішки — нема замішки. Ном. № 11371. 3) Родъ мучнаго кушанья. Угор. Замішка житна на молоці. Вх. Лем. 416.
Замі́шувати, шую, єш, сов. в. заміша́ти, ша́ю, єш, гл. Замѣшивать, замѣшать, размѣшивать, размѣшать. Борошенця туди усипать і замішать. Рудч. Ск. II. 56. Хліб на тій воді замішувала. Г. Барв. 157.
Замію́сити, ю́шу, сиш, гл. = Запроторити 1. Мнж. 180. См. Замаюсити.
За́мкнений, а, е. 1) Запертый. 2) Заключенный (въ тюрьму).
Замкне́ння, ня, с. Заключеніе; затворъ.
Замкну́ти, ся. См. Замикати, ся.
Замко́ви́й, а, е. Замковый, принадлежащій за́мку. Приїхали вони під замкову браму. ЗОЮР. I. 242. Замкова брама не одчинилась сіромам і голоті. Стор. МПр. 73. Пожаром обсмалив замкові мури. К. ЦН. 166.
За́мковище, ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ замокъ. Колись замок там був… Він їден собі там жив… на замковищі. Драг. 80. По замковищі бузина поросла. Драг. 81.
Замліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. замлі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Ослабѣвать, ослабѣть, изнуряться, изнуриться. Ой я ж терпіла да вже замліла. Чуб. III. 250. То він дуже знать замлів, що він свою збрую не ніс, що він свого коня не вів. Гол. I. 12. 2) Отерпать, отерпнуть, онѣмѣть (о тѣлѣ). Нога замліла. Г. Барв. 223.
Замлі́лий, а, е. Вялый, ослабѣвшій, изнуренный. Вони були худі, замлілі. Левиц. Пов. 369. Хотів бігти, — не зміг ухитнутись з ручок її замлілих. МВ. (О. 1862. I. 83). Замлілі, пригнічені душі. Мир. ХРВ. 258.
Замлі́ти. См. Замлівати.
Замня́ти, мну́, не́ш и пр. гл. = Зам'яти и пр.
Замнятня́, ні́, ж. = Зам'ятня.
За́мняток, тку, м. = Зам'ятня. Вх. Зн. 19.
Замняхки́нитися, нюся, нишся, гл. = Замакітритися? Чогось мені світ замняхкинився. Подольск. г.
Замо́ва, ви, ж. Заговоръ, заклинаніе. Замова від гадюки.
Замо́вини, вин, ж. мн. = Замова. Він каже: я начальства не боюсь. Знає замовини. Г. Барв. 335.
Замо́вити. См. Замовляти.
Замовка́ти, ка́ю, єш, сов. в. замо́вкнути и замо́вкти, кну, неш, гл. Замолкать, замолчать, умолкать, умолкнуть, замолкнуть. Не замовкне вовіки твій голос між нашим народом. О. 1861. III. 7. Зумилися! всі четверо замовкли, проти мене ні слова не пробовкнуть. К. Іов. 71
Замовля́ння, ня, с. Заговариваніе, заговоръ. Ном. стр. II.
Замовляти, ля́ю, єш, сов. в. замо́вити, влю, виш, гл. Заговаривать, заговорить. Та не замовляйте зуби — не болять. Ном. № 14189. Кров замовляти. Грин. II. З15.
Замовни́й, а́, е́. Заговоренный. Ой у тебе, отамане, замовна рушниця. К. Досв.
Замо́вча́ти, чу́, чи́ш, гл. Замолчать. Да й усі мовчки замовчали. Макс. (1849). 29. Лучче замовчім, ніж закричім. Ном. 3495.
Замога́ти, га́ю, єш, сов. в. замогти́, жу, жеш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Дужчий заміг би багато декого, та се не закон. Каменец. у. 2) Быть въ состояніи.
Замоги́льний, а, е. Загробный, замогильный. Прорицає людям Божі замогильні тайни. К. Гр. Кв. XXIII.
Замогори́чити, чу, чиш, гл. Угостить магарычемъ, напоить пьянымъ при сдѣлкѣ. Шух. I. 85.
Замогти́. См. Замогати.
Замодлува́ти, лу́ю, єш и замодлюва́ти, лю́ю, єш, гл. У плотниковъ и столяровъ: примѣрить, пригнать, размѣрить. Прилуц. у.
