тати, таю, єш, гл. Закутывать, закутать. Закутав їх сніг білий. Мог. 158.
Заку́туватися, туюся, єшся, сов. в. заку́татися, таюся, єшся, гл. Закутываться, закутаться.
Закутуля́ти, ля́ю, єш, гл. Задвигать ртомъ, плохо пережевывая пищу или перемѣщая во рту напитокъ. Налив чарку і знову вилив у рот, закутуляв, ковтнув. Мир. ХРВ. 178.
Закухарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заняться стряпней.
Закушпе́лити, лю, лиш, гл. Запылить, подняться пыли, мятели. Закрутило, закушпелило шляхом. Мир. ХРВ. 169.
Заку́штрати, раю, єш, гл. = Закустрати. Черк. у.
Закуштува́ти, ту́ю, єш, гл. Испробовать, отвѣдать. Закуштувала якось луччого життя. Левиц. I. 233.
Заку́шувати, шую, єш, сов. в. закуси́ти, шу́, сиш, гл. Закусывать, закусить. Ном. № 6001. Уже закушував смачненько, хто добре пінної лигнув. Котл. Ен. V. 21. По одній не закушують. Ном. № 11527.
Зала́годити. См. Залагоджувати.
Зала́годжувати, джую, єш, сов. в. зала́годити, джу, диш, гл. 1) Починять, починить, поправлять, поправить. 2) Улаживать, уладить.
Заладна́ти, на́ю, єш, гл. = Залагодити. Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати. Г. Барв. 14.
Зала́зити, жу, зиш, сов. в. залі́зти, лізу, зеш, гл. 1) Залѣзать, залѣзть, забираться, забраться. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Ном. № 2809. Заліз, як муха в патоку. Ном. № 1642. 2) Только несов. в. Запачкать, лазая.
Залама́ти. См. Заламлювати.
Зала́млювати, люю, єш, сов. в. залама́ти, ма́ю, єш и заломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Заламывать, заломить. Заламав білі руки, став собі думати. Чуб. V. 428. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Волч. у. Попереду отаман заломить бриль на бакір. Греб. 401. Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Сдѣлать крюкъ (въ пути). Грин. I. 236. 2) — кого́. Взять верхъ надъ кѣмъ, быть лучше кого въ какомъ либо отношеніи. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Г. Барв. 542. Заломив би козакуванням він і Байду. К. ЦН. 226.
Зала́пити. См. Залаплювати.
Зала́плювати, люю, єш, сов. в. зала́пити, плю, пиш, гл. У плотниковъ: соединять концы бревенъ. Оце тільки ми підвалини залаплювали, а тепер візьмемось за дошки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Зала́сний, а, е. Лакомый, привлекательный, заманчивый, упоительный. Козак та воля — заласна доля. Ном. № 766.
Залата́ти. См. Залатувати.
Зала́тувати, тую, єш, сов. в. залата́ти, та́ю, єш, гл. Заплатывать, заплатать, ставить, поставить заплату. Дай мені смоли обідраний бік залатати. Рудч. Ск. II. 14.
Залаштува́ти, ту́ю, єш, гл. Задѣлать; починить, исправить. Годилося б залаштувати сю межу, де плуг переорав. Лубен. у.
Зала́щитися, щуся, щишся, гл. О собакѣ: начать ласкаться. То собаки гавкали, наче кого за поли ведуть, а то залащились зразу і перестали гавкать. Верхнеднѣпр. у.
Зала́яти, ла́ю, єш, гл. Ругнуть, обругать. Він залаяв мене. Уман. у. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла, залаяла Енея так. Котл. Ен. I. 32. Засвистав, залаяв: чорти б вашу ма! Чуб. III. 426.
Зала́ятися, ла́юся, єшся, гл. Побраниться. Я ні з ким не заведуся, ні залаюся. Кв. Драм. 216.
Зале́вчник, ка, м. Чека въ оси экипажа. Угор. Вх. Зн. 19.
Зале́глий, а, е. 1) Залежалый. 2) Недоплаченый.
Зале́глість, лости, ж. Недоплата, недоборъ, недоимка.
Залегши́ти, шу́, ши́ш, гл. Облегчить. Залегши трохи, а то важко. Константиногр. у.
Заледащі́ти, щі́ю, єш, гл. Облѣниться.
Зале́две, нар. Едва лишь.
Залежа́лий, а, е. Залежалый. Залежалий хліб. Мл. л. сб. 175.
Зале́жати, жу, жиш, гл. Зависѣть.
Зале́жатися. См. Залежуватися. Зале́житься, гл. безл. = Залежати.
Зале́жний, а, е. 1) Зависимый. 2) Залежавшійся, запасной. О, в того є залежні гроші. Каменец. у.
Зале́жність, ности, ж. Зависимость. Чуб. I. 253.
Зале́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. зале́жатися, жуся, жишся, гл. Залеживаться, залежаться. Грицько собі був хазяїн хороший… було і на вбогого старця. Лишки тільки не залежувалися. Г. Барв.
