Закрівави́тися, влю́ся, ви́шся, гл. Окровавиться. Константиногр. у.
Закрі́па, пи, ж. Скрѣпа. Указ за скріпою Гурчева.
Закріпи́ти, ся. См. Закріпляти, ся.
Закріпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. закріпи́ти, плю́, пи́ш, гл. Скрѣплять, скрѣпить.
Закріпля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. закріпи́тися, плю́ся, пи́шся, гл. 1) Скрѣпляться, скрѣпиться. 2) Смыкаться, сомкнуться (о губахъ). Закріпи́лись ре́чі. Замолкли слова. Заніміли твої губочки, заплющились твої оченьки, закріпились твої реченьки. Мет. 293.
Закріпости́ти, ся. См. Закріпощати, ся.
Закріпоща́ти, ща́ю, єш, сов. в. закріпости́ти, щу́, сти́ш, гл. Закрѣпощать, закрѣпостить. І як степи запорозські тоді поділили і панам на Україні люд закріпостили. Шевч. 260.
Закріпоща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. закріпости́тися, щу́ся, ти́шся, гл. Закрѣпощаться, закрѣпоститься. Нехай вільна козачка не закріпощається, людям на сміх, а своєму селу на сором. МВ. I. 42.
Закро́влений, а, е. Окровавленный. Була дуже закровлена — ввесь вид у неї був у крові. Новомоск. у.
Закропи́ти. См. Закропляти.
Закропля́ти, ля́ю, єш, сов. в. закропи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Окроплять, окропить. Закропляйте доріженьки, щоб ся не курили. Чуб. V. 994. 2) Омочать, омочить, освѣжать, освѣжить влагою. Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити. Мл. л. сб. 237.
Закругли́ти, глю́, лиш, гл. Округлить. Вікно зверху трохи закругляне. Левиц. Пов. 19.
Закружи́ти, жу́, жиш, гл. Закружить, начать двигаться (летать и пр.) кругами. Ворон смерти де закружить. Федьк. I. 60.
Закру́кати, каю, єш, гл. Закаркать. Закрукають кречети сизі. Стор. II. 143.
За́крут, ту, м. Поворотъ, заворотъ. Шух. I. 179.
За́крутень, тня, м. = Завертка 1. Вся нива закрутнями унизана. Мир. ХРВ. 25.
Закрути́ти, ся. См. Закручувати, ся.
За́крутка, ки, ж. 1) = Завертка 1. Маркев. 93. 2) Завертка, закрутка для запиранія воротъ. Шух. I. 87. См. Завертка 2. 3) Часть ручной мельницы. См. Млин ручни́й. Шух. I. 104. 4) Колокъ у скрипки для натягиванія струнъ. Вх. Лем. 415.
Закруто́си, сів, м. мн. Лабиринты, запутанныя улицы, переулки. Виходив усі закрутоси у місті. Каменец. у.
Закру́чуваний, а, е. 1) Закрученный. Не тільки парубоцький чорний закручуваний ус моторний чарує молодих дівчат. Греб. 320. 2) О деревѣ: съ извилистыми слоями, непригодное для раскалыванія вдоль, — кругом так млинком і колеться. Вас. 146.
Закру́чування, ня, с. Закручиваніе.
Закру́чувати, чую, єш, сов. в. закрути́ти, кручу́, тиш, гл. 1) Закручивать, закрутить, завертѣть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Мет. 115. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Ном. № 3396. Закрутив веремія. Ном. № 3928. 2) Закручивать, закрутить (о вѣтрѣ). Як повіяв вітер, посіяв сніг зверху і знизу, далі як закрутило! О. 1802. IV. 87. 3) Зарабатывать, заработать пряденіемъ. А Ганна грошей не жалувала… посилала, що було закрутить веретеном. Лев. I. 57. 4) Сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз… узяв він у хазяїна плату, та як закрутив. Мнж. 142.
Закру́чуватися, чуюся, єшся, гл. Закручиваться, закрутиться, закруживаться, закружиться, завертѣться. Закрутилася круто зелена хмелина, звившись на тичину. К. Досв. 173. В Хими і в очах усе закрутилось. МВ. II. 65. Мо́зок закрути́вся. Закружилась голова, одурѣлъ. Мозок всім їм закрутився, дур напав од хмелю. Мкр. Н. 36.
Закрю́кати, каю, єш, гл. Заквакать. Жаби закрюкали. Грин. I. 33.
За́крючка, ки, ж. Извилина. Харьк.
Закря́кати, чу, чеш, гл. Закаркать. Закряче ворон степом летючи. Макс. (1849), 59. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. Шевч. 54.
Закува́ти. См. Заковувати.
Закуві́кати, каю, єш, гл. 1) О свиньѣ: закричать, завизжать. Сів (вовк) на свиню, прибіга в село; вона як закувіка — аж вовк перелякавсь. Рудч. Ск. I. 3. 2) О совѣ: закричать. На чиї хижі кувік (сова) заковіче, того до гробу кліче. Вх. Уг. 248.
Закуди́кувати, кую, єш, гл. Спрашивать куда идешь или ѣдешь. Не закудикуй! Мнж. 173.
Заку́длати, лаю, єш, гл. Взъерошить, запутать (волоса). Заспаний, закудланий. О. 1861. VI. 77.
