ся, поклясться. Заклялась і забожилась, що не прийде до хати. Чуб. V. 656. Мотря заклиналась, що бачила холеру.
Заклина́ч, ча, м. Заклинатель.
Заклинцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Набить стѣну клинышками передъ обмазкой глины. 2) — в кайда́ни. Заковать въ кандалы. Лихі люде закинули його в куну, та ще й заклинцювали в кайдани. О. 1862. VII. 47.
Заклі́пати, паю, єш, гл. Замигать. Бубка тільки очима закліпав і нічого не сказав. Левиц. Пов. 184.
За́кло, ла, с. Кусокъ земли, вдающійся въ чужую землю. Козелец. у.
Заклопота́ти, чу́, чеш, гл. Причинить много заботъ, хлопотъ. Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова, вона ж мене заклопоче, — я ж дівчина молода. Чуб. V. 535.
Заклопота́тися, чу́ся, чешся, гл. Быть въ хлопотахъ, заботахъ. Ей, зажуриться заклопочеться Хмельницького старая голова, що при йому ні сотників, ні полковників нема. Дума. Вмер в їх хазяїн, — дівчина трохи заклопоталася, поки його поховали. МВ. II. 196.
Закльо́вок, вку, м. Надклеванное яйцо, изъ котораго долженъ выйти цыпленочекъ. НВолын. у.
Закльо́вувати, вую, єш, сов. в. заклюва́ти, клюю́, є́ш, гл. Заклевывать, заклевать. Тепер її і кури заклюють. Ном. № 2089.
Закльо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. заклю́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Зарождаться, зародиться, заводиться, завестись. Черва заклюнулась у мнясі. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавить. Ном. № 13231. 2) Начинаться, начаться. Добре бути заздалегідь на місті, як тілько закльовується ярмарок: одбірай собі де схоч притулок. О. 1862. IX. 69. Чи то давнє яке лихо прокинулось в хаті? Чи вчорашнє задавлене знов заворушилось, чи ще тільки заклюнулось? Шевч. 100.
Заклюба́чений, а, е. = Заклебучений. Вх. Уг. 239.
Заклюва́ти, ся. См. Закльовувати, ся.
Заклю́кання, ня, с. Запутываніе, запутанность. (Самборщина въ Галиц.) Вх. Зн. 26.
Заклю́кати, каю, єш, гл. Запутать, спутать. (Самборщ. въ Галиц.). Вх. Зн. 26.
Заклю́нути, ся. См. Закльовувати, ся.
За́кля, нар. = Закі́ль. Розвеселяй мамоньку, закля ся повернем. Гол. IV. 374.
Закляка́ти, ка́ю, єш, сов. в. закля́кнути и заклякти, кну, неш, гл. Окоченѣвать, окоченѣть; отвердѣвать, отвердѣть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Мог. 111. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка. Мир. Пов. I. 111.
Закля́клий, а, е. Окоченѣлый, окостенѣлый. Навіщо те тепло, оте ясне сонечко, коли воно вже не гріє… закляклого серця. Мир. Пов. II. 41.
Закля́кнути, закля́кти. См. Заклякати.
Закля́сти, ся. См. Заклинати, ся.
Закля́тий, а, е. 1) Заклятый, заколдованный. З того часу ставо́к чистий заріс осокою; не купаються дівчата, обходять горою; як углядять, то христяться і зовуть заклятим. Шевч. 24. Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби як і не візьмеш. Грин. II. 143. 2) Упорный; жестокій. Вони на тебе ворогують, — я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312. Ой приїхав чоловік додому заклятий, бив же мене, волочив до самої хати. Чуб. V. 680.
Закля́чуваний, а, е. ? Ши́ло закля́чуване. У сапожниковъ: шило для подшивки лубковъ. Вас. 161.
| Закмети́ти. | См. Закмічувати. | |
| Закмі́тити. |
Закмі́чувати, чую, єш, сов. в. закмети́ти, мечу, тиш и закмі́тити, мі́чу, тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, запоминать, запомнить. Я й закметив їх (слова з книжки) зараз, скоро почув, як він читав. Г. Барв. 177. Закмітити у голові собі. Сосницк. у.
Закнявча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Занявчати. Св. Л. 222.
Зако́в, ву, м. Оковы. Бути мені у неволі, у некрутському наборі, у залізі, у закові. Бал. Одиноким дає сем'ю, із закову визволяє. К. Псал. 150.
Заковези́тися, жу́ся, зи́шся, гл. = Закомезитися. Аф.
Заковерзува́ти, зу́ю, єш, гл. Закапризничать.
Закови́знути и закови́зти, зну, неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.
Зако́втати, таю, єш, гл. Постучать.
