Словарь української мови (1924)/заклинати
| ◀ заклинання | Словарь української мови З заклинати |
заклинатися ▶ |
|
Заклина́ти, на́ю, єш, сов. в. заклясти́, клену́, не́ш, гл. Заклинать, заклясть, проклинать, проклясть. Заклинаю тебе Богом, не муч мене. Єв. Мр. V. 7. Заклинаю тя іменем Божим. МУЕ. III. 53. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи заклинала, щоб долі не мала. Мет. Заклинала вона гроші ті… ось як. Грин. II. 143.