сердить, озлобить. Зазлив батька. НВолын. у.
За́злістно, нар. — ста́ло кому́сь. Разсердился кто-либо, зло взяло кого. Зазлістно йому стало. Драг. 89.
За́злість, лости, ж. Вражда, ненависть. За́злість на ко́го ма́ти. Враждовать съ кѣмъ, ненавидѣть кого. Желех.
Зазлости́ти, щу́, сти́ш, гл. Надѣлать зла, насолить. Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого б він хотів. Черк. у.
Зазмага́тися, га́юся, єшся, гл. Вступить въ споръ, заспорить. Зазмагалися за той город, та й сваряться, та й позиваються й досі.
Зазнава́ння, ня, с. 1) Испытаніе. 2) Знакомство. 3) Близкія, любовныя отношенія. А жаль мені дівування, що прежнього зазнавання: ой як же ми любилися. Мил. 117.
Зазнава́ти, наю́, є́ш, сов. в. зазна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Помнить, знать, узнать. Тепер яка тут глибиня, а прежні годи, скільки я й зазнаю, то тут так тільки поплюски були води. Кобел. у. Батька й матір ледві зазнаю. МВ. II. 35. На таку виїхав гору, що мій батько й я — от уже й постарівся, а не зазнаємо тут води. Рудч. Ск. I. 117. В хаті… що ступнеш, то й спіткнешся, — уже й не зазнать, коли долівку мазано. Г. Барв. 31. 2) Испытывать, испытать, извѣдывать, извѣдать. Я роскоші не зазнала, а літа минають. Мет. 59. Ідуть твої марне літа, не зазнаєш свого світа. Чуб. Зазначала я за свій вік усього: і доброго й лихого. Харьк. Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки. Ном. 699.
Зазнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. зазна́тися, на́юся, єшся, гл. 1) Знакомиться, познакомиться. Їздить, та вже з такими кралями та царями зазнається. ЗОЮР. II. 51. З купцями всякими зазнався в своїй і дальній стороні. Мкр. Г. 61. 2) Сходиться, сойтись, стать въ близкія любовныя отношенія. Одколи зазнався з нею мій Яків, — ні до чого став парубок. МВ. II. 141. Пішов би я до иншої, — зазнався з тобою. Мет. 50. Перше дали нам зазнаться, тепер розлучили. Грин. III. 186.
Зазна́йбіда, ди, об. Горемыка. Волын. г.
Зазнайо́мити, ся. См. Зазнайо́млювати, ся.
Зазнайо́млювати, люю, єш, сов. в. зазнайо́мити, млю, миш, гл. Знакомить, познакомить.
Зазнайо́млюватися, лююся, єшся, сов. в. зазнайо́митися, млюся, мишся, гл. Знакомиться, познакомиться. Ходімо до його… там і зазнайомишся. Г. Барв. 178.
Зазнаки́, нар. Завѣдомо.
Зазнако́митися, млюся, мишся, гл. = Зазнайомитися. Зміев. у.
Зазначи́ти, ся. См. Зазначувати, ся.
За́значка, ки, ж. Знакъ, помѣтка.
Зазна́чувати, чую, єш, сов. в. зазначи́ти, чу́, чи́ш, гл. Обозначать, обозначить, намѣчать, намѣтить. Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім.
Зазна́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. зазначи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Обозначаться, обозначиться; быть намѣчиваемымъ, намѣченнымъ. Буяння се зазначиться крівавими боями. К. Бай. 18.
За́знобка, ки, ж. Огорченіе. Ой у домівці невелику зазнобку зчинили: матку стареньку з двора вигонили. ЗОЮР. I. 20.
Зазо́вини, вин, ж. мн. Пирушка у свадебныхъ гостей послѣ свадьбы. Лебед. у. Цілу ніч пили, гуляли; на другий день вранці приступили до зазовин; по рідні пустились; ходять, п'ють: од гуку, крику Хресці затрусились. Мкр. Н. 40.
Зазоли́ти, лю́, ли́ш, гл. Досадить. Ти зазолив мені. НВолын. у.
Зазолоти́ти, чу́, тиш, гл. Зазолотить.
Зазолоти́тися, чу́ся, тишся, гл. Зазолотиться. Зазолотились і верхів'я дерев по лісах. Кв. I. 30.
Зазолоті́ти, ті́ю, єш, гл. = Зазолотитися.
Зазо́рений, а, е. Заподозрѣнный. Левч. 44.
Зазо́рити, рю, риш, гл. Заподозрить. Левч. 44.
Зазорі́ти, рі́є, гл. безл. Показаться зарѣ. Лишень зазоріло, — я устав та й пішов. Каменец. у. Засвѣтить, засіять (какъ звѣзда).
Зазоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Зазоріти. Темна нічка проминула, Божим світом зазоряло. Млак. 77. І надія нова красна, як та ясна зоря,… зазоряє нещасному. Федьк. II. 108.
Зазоря́тися, ря́юся, єшся, гл. Свѣтать, загораться зарѣ.
Зазрі́ти, рю́, ри́ш, гл. = Заздріти. Вх. Лем. 415.
