тущий мороз, що як у забій забив — день у день. Мир. ХРВ. 283. Перепели хававкали та як у забій били. Мир. ХРВ. 40. 2) ? Великі забої були на шляху. Екатер.
Забі́йниця, ці, ж. Снарядъ для убиванія хорька. НВолын. у.
Забійня́, ні́, ж. У колесниковъ при гнутьи ободовъ: столбъ возлѣ пенька́, — между нимъ и пенько́м закладывается комлевая часть обода при его загибаніи вокругъ пенька́. Вас. 147.
За́біл, лу, м. То, при помощи чего жидкая пища получаетъ бѣлый цвѣтъ: сметана, молоко. Сметана у борщі… забіл. О. 1862. I. 72.
Забіли́ти, ся. См. Забілювати, ся.
Забілі́ти, лі́ю, єш, гл. Забѣлѣть. Забіліли сніги. Чуб. V. 806. День забілів. МВ. (О. 1862. I. 100).
За́білка, ки, ж. = Забіл. Желех.
Забі́лювати, люю, єш, забіля́ти, ля́ю, єш, забіли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Забѣливать, забѣлить. 2) Подбѣливать, подбѣлить, приправлять, приправить молокомъ или сметаной кушанье.
Забі́люватися, лююся, єшся, забіля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. забіли́тися, лю́ся, ли́шся, гл. 1) Подбѣливаться, подбѣлиться молокомъ, сметаной (о кушаньи). 2) = Забіліти.
За́бір, бо́ру, м. 1) Заборъ, забираніе. У забір іти́. Идти изъ дому на заработки для отработка неуплаченныхъ податей или забранныхъ впередъ денегъ. Вас. 208. Є такі вбогі, що не спроможуться казенні віддати. Оттож такі йдуть у забор. Голова, бачите, поєднається з яким небудь паном, котрому треба косарів або женців, записує тих, що не заплатили податей та й висилає їх з села на роботу. О. 1861. XI. 111. 2) Вышивки на концахъ пере́мітки. Kolb. I. 38. Шух. I. 132, 160.
Забіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. забра́ти, беру́, ре́ш, гл. Забирать, брать, забрать, захватывать, захватить, уносить, унести. Король війну замишляє, дівки, жінки зоставляє, самих хлопців забірає. Мог. 147. Нехай кріваве забірає. Ном. № 13677. Забірай турка! бий турка! ЗОЮР. I. 6. Він же мене підмовляє і з собою забірає. Лавр. 70. Всього світу не забереш. Ном. № 4851. — в нево́лю. Брать въ плѣнъ. — в москалі́. Брать въ солдаты. Лавр. 124. Хлопців в москалі забрали. Шевч. 662. — си́лу. Пріобрѣтать значеніе, вліяніе. Таку силу забрали запорожці. Стор. М. Пр. 43. 2) Перегораживать, перегородить стѣною.
Забіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. забра́тися, беру́ся, бере́шся, гл. 1) Забираться, забраться, заходить, зайти, залѣзать, залѣзть. Зозуля вороженька в кущі забірається. Млр. л. сб. 54. Еней на піч забрався спати. Котл. Ен. I. 21. Наросказував міх, що і в торбу не забереться. Ном. № 1345. Забравсь у чужу солому, та ще й шелестить. Послов. 2) Убираться, убраться. Геть, забірайся звідси! Харьк. у. 3) Перебираться, перебраться. Я заберусь у хату, а татко тут житимуть. Каменец. у. 4) Браться, взяться руками. Забратися в боки. Заберіться за ручечки. Мил. 220. 5) — на тепло́. Начинать теплѣть (о погодѣ). Вх. Лем. 414.
Забірня́к, ка, м. Взявшій авансомъ плату (деньгами или натурой) за будущую работу. Вас. 208.
Забіснува́тися, ну́юся, єшся, гл. Забѣсноваться. Та він деколи як забіснується, то всіх з хати порозганя. Харьк.
Забісо́ваний, а, е. Упорный, упрямый. Був з нього козарлюга забісований. Що скаже, те й зробить, удача міцна в чолов'яги. Г. Барв. 448.
I. За́біч, бочі, ж. 1) Укромное мѣсто. У за́біч. Въ сторону, въ сторонѣ. 2) Укромный заливъ, бухта съ спокойнымъ теченіемъ. Вас. 206.
II. За́біч, нар. Въ сторону, въ сторонѣ, стороною. Нашого хутора не зачепила буря, пішла мимо, наш зостався забоч. Новомоск. у.
Забі́чи, біжу́, жи́ш, гл. = Забігти.
Забія́ка, ки, м. Убійца, разбойникъ. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233.
Заблага́ти, га́ю, єш, гл. Умолить.
Забла́говістити, щу, стиш, гл. Заблаговѣстить.
Забли́мати, маю, єш, гл. 1) Замерцать, тускло засвѣтить. 2) Заморгать. Заблимала очима.
Забли́скати, каю, єш, гл. Засверкать. Серце в них розлютувалося, очі заблискали. Мог. 133. Як блискавка заблище — знай, що твоя жона в дороге убрання прибірається. Рудч. Ск. II. 102.
Заблища́ти, щу́, щи́ш, гл. Заблестѣть, засверкать.
Заблі́яти, лі́ю, єш, гл. Объ овцѣ: заблеять. Вівця забліє. Шух. I. 89.
