ни́ти, гню́, ни́ш, гл. Загрязнять, загрязнить. Аф. 404.
Заба́гнюватися, нююся, єшся, с. в. забагнити́ся, ню́ся, ни́шся, гл. Загрязняться, загрязниться. Аф. 404.
Заба́гтися, гнеться, гл. безгл. Захотѣться. Забаглось дівчині подивитись на свою вроду. Св. Л. 13. Забаглося води: наче ж і солоного не їв. Каменец. у. От забаглося тобі не знати чого. Камен. у.
Забажа́ти, жа́ю, єш, гл. Захотѣть, пожелать. Забажав неначе перед смертю. Ном. № 2692. Заморського зілля забажала. Мет. 104.
Забажа́тися, жа́ється, гл. безгл. Захотѣться. Забажалося в Петрівку мерзлого. Ном. № 5340. Якої вам хаточки забажалося смутної та невеселої. Мил. 183.
Забазі́катися. См. Забазікуватися.
Забазі́куватися, куюся, єшся с. в. забазі́катися, каюся, єшся, гл. Заговариваться, заговориться, заболтаться. Оце ж як я забазікалась. Г. Барв. 56.
Заба́їти, ба́ю, їш, гл. Заворожить. Вх. Лем. 414.
Забайду́же, нар. = Байдуже. А як він випас нам луки, так те забайдуже? Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Забайду́житися, житься, гл. безл. Потерять желаніе, охоту, охладѣть. Мав їхати, та щось забайдужилось. Лубен. у. Так воно й забайдужилось, а думав зробити. Черк. у.
Забала́кати, ся. См. Забалакувати, ся.
Забала́кувати, кую, єш, с. в. забала́кати, каю, єш, гл. Заговаривать, заговорить. Зараз підсіла до чоловіка та й ну його забалакувати. Мнж. 96. Забалакує до його так люб'язненько.
Забала́куватися, куюся, єшся, с. в. забала́катися, каюся, єшся, гл. 1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. Шевч. 415. 2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну. Грин. I. 107.
Забала́мкати, каю, єш, гл. Зазвонить (о бубенчикахъ, о маленькомъ церковномъ колоколѣ).
Забаламу́тити. См. Забаламучувати.
Забаламу́чувати, чую, єш, с. в. забаламу́тити, му́чу, тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.
Забалува́ти, лу́ю, єш, гл. Запировать. Аф.
Забалува́тися, лу́юся, єшся, гл. Запироваться. Аф.
Забаляндра́сити, шу, сиш, гл. Начать болтать. Як защебече, як забаляндрасить, так усім весело. Кв. I. 158.
Заба́мкати, каю, єш, гл. = Забаламкати.
Забанду́ритися, рюся, ришся, гл. = Загутатися. Вх. Уг. 238.
Забандю́ритися, риться, гл. безл. Захотѣться, придти фантазіи. З нею собі зробитися ріднею: не сина з нею поєднать, а забандюрилось старому самому в дурнях побувать. Шевч. 493.
Заба́нити. См. Забанювати.
Забану́тися, ну́ся, не́шся, гл. Затосковать. Ней ю колька візьме, ней ся забанує. Гол. I. 337.
Заба́нювати, нюю, єш, сов. в. заба́нити, ню, ниш, гл. 1) Дурно вымывать, вымыть. Аф. 2) Терять, утерять при мытьѣ. Понесла плаття на річку та один рушник десь і забанила. Аф.
Заба́ра, ри, ж. 1) Задержка; замедленіе. Не в заба́рі. Вскорѣ. Не в забарі буде у нас дитина. Борз. у. 2) Медлительный человѣкъ. Залюбовск.
Забараба́нити, ню, ниш, гл. Забарабанить. Зробіть барабан та забарабаньте, то він вийде. Рудч. Ск. I. 71.
Заба́рвити. См. Забарвляти.
Забарвля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заба́рвити, влю, виш, гл. Окрасить, придать окраску, придать цвѣтъ.
Забари́ти, ся. См. Забаряти, ся.
Забарни́й, а́, е́. 1) Медлительный. Забарнії гості забарилися в хаті. Мет. 215. 2) Требующій много времени. Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Канев. у.
Заба́рність, ности, ж. Замедленіе, остановка. Забарність, що поки коней погодуєш. Черн. г.
Заба́рно, нар. Медлительно.
Забаря́ти, ря́ю, єш, сов. в. забари́ти, рю́, риш, гл. Замедлять, замедлить, задерживать, задержать. То у Івасечка ласкавий панотченько, забарив нас ласкавими словами. Лукаш. 95. Жидам довжок забарила. Грин. III. 326.
Забаря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. забари́тися, рю́ся, ришся, гл. Замедлять, замедлить, замѣшкиваться, замѣшкаться, опаздывать, опоздать, засиживаться, заси-
