Словарь української мови (1924)/забалакувати
| ◀ забалакати | Словарь української мови З забалакувати |
забалакуватися ▶ |
|
Забала́кувати, кую, єш, с. в. забала́кати, каю, єш, гл. Заговаривать, заговорить. Зараз підсіла до чоловіка та й ну його забалакувати. Мнж. 96. Забалакує до його так люб'язненько.