не Потоцький, що в тебе розум жіноцький. Мет. 41.
Жіночий, а, е. Женскій. Жіноча річ коло припічка. Ном. № 9039. Нате вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду. Мет. 231. Жіночі примхи. МВ. I. 38.
Жі́ночка, ки, ж. Ум. отъ жінка.
Жіно́щина, ни, ж. соб. = Жінота. А государиня, — сказано жінощина, — вона йому те і простила. ЗОЮР. І.
Жі́нчин, на, не. Женинъ, принадлежащій женѣ. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177.
Жлокта́ння, ня, с. и пр. = Жлуктання и пр.
Жлукта́ння, ня, с. Питье воды съ жадностью.
Жлукта́ти, кчу́, чеш, гл. Пить съ жадностью.
Жлу́ктечко, ка, с. Ум. отъ жлукто.
Жлу́ктити, кчу, тиш, гл. Бучить бѣлье въ жлукті.
Жлукті́й, тія́, м. Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. Жлуктія́ка.
Жлукті́йка, ки, ж. Пьющая съ жадностью.
Жлуктія́ка, ки, м. Ув. отъ жлуктій.
Жлу́кто, та, с. Родъ кадки, выдолбленной изъ цѣльнаго дерева, какъ улей — безъ дна; служитъ для бученія бѣлья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: „ставай раком у жлукто!“ Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. I. 56. Ум. Жлу́ктечко.
Жмак, ка, м. Охапка, пучекъ. Дай, хлопче, жмак сіна коневі. Жмако́м, жмачко́м. Въ скомканномъ видѣ. Жмачком кинув одежу. Черк. у. Жмачком не зв'язуй. Черк. у.
Жма́кання, ня, с. 1) Жеваніе. 2) Комканіе.
Жма́кати, каю, єш, гл. 1) Жевать. 2) = Жмакувати 2.
Жма́ки, ків, ж. мн. Выжимки. Жмаками з буряків добре годувати худобу.
Жмакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) = Жвакувати. Одна миє, друга шиє, а третя втирає, а четверта пече, варить, п'ята жмакує. Гол. I. 253. 2) Мять, комкать.
Жме́ня, ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7295. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. МВ. II. 84. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр. которое можетъ помѣститься въ горсти. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. ЗОЮР. I. 11. Візьми, сестро, піску жменю. Макс. Висипав їй жменю дукатів. Стор. М. Пр. 41. Укинув попелу жменю. Рудч. Ск. I. 106. 3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Ном. № 666. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. К. ЧР. 340. Стоїть хатина, коло неї жменя города. Левиц. I. 100. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Шух. I. 164. Ум. Жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ном. № 9677. Ув. Жме́нище.
Жми́кати, каю, єш, гл. = Жмакати 2. Жмикати сорочку. Вх. Уг. 238.
Жми́крут, та, м. Кулакъ, скряга.
Жми́крутня, ні, ж. Кулачество.
Жми́крутський, а, е. Кулаческій.
Жми́ток, тка, м. = Жмуток. Угор.
Жми́хи, хів, м. мн. Выжимки изъ свеклы на сахарныхъ заводахъ. См. Жмаки.
Жмі́ль, ля́, м. = Джміль. Грин. III. 203.
Жмі́нечка и жмі́нька, ки, ж. Ум. отъ жменя.
Жморну́ти, ну́, не́ш, гл. Швырнуть. Аби тобов під лаву жморнуло. Гол.
Жмуко́м = Жмаком. См. Жмак. Жмуком кинув свиту. Н.-Волын. у.
Жму́ри, рів, м. мн. Мелкая зыбь (на водѣ) образующаяся если бросить что-либо въ воду, а также пузырьки, вскакивающіе при этомъ на водѣ или получающіеся при взбалтываніи жидкости. Плигнув у воду — тільки жмури пішли. Борщ, — аж жмури встаю́ть. Плохой борщъ. Мнж. 164. Ум. Жму́рки. Тільки жмурки встають, як камінь кинеш у воду. Екатер. г.
Жму́рити, рю, риш, гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309.
Жму́ри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Щуриться. 2) Играть въ жмурки. Щетину із свиней смалили, або жмурились по кутках. Котл. Ен.
