Жебра́цький, а, е. Принадлежащій нищему.
Жебра́чий, а, е = Жебрацький.
Жебра́чка, ки, ж. Нищая. Де що було в мене, то позабірала — добра жебрачка! Черк. у.
Же́бри, рів, м. мн. Нищенствованіе, попрошайничество, прошеніе милостыни. Піти́ на же́бри. Пойти нищенствовать. Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти. Ном. № 9871.
Жебрі́й, рію, м. Раст. Galeopsis versicolor. Вх. Пч. I. 10. См. Жабрій.
Жебрува́ти, ру́ю, єш, гл. Нищенствовать, просить милостыни. Радом. у. Пішов уже жебрувати. Ном. № 14292.
Же́вжик, ка, м. 1) Воробей. 2) Вѣтренникъ, вертопрахъ. Чортів жевжик. Ном. № 3256. Жевжики, що дівчат обдурювали. Кв. II. 421. Ум. Жевжичок.
Жевжикува́ти, ку́ю, єш, гл. Вѣтрогонить. Харьк. г.
Же́вжичок, чка, м. Ум. отъ жевжик.
Жері́й, рі́ю, м. Синее пламя надъ горящими угольями.
Же́вріти, рію, єш, гл. Горѣть безъ пламени, рдѣть. Жар червоним золотом жевріє. Г. Барв. 458. Зоря жевріє. Там зроду жевріє любов.
Же́врітися, ріюся, єшся, гл. = Жевріти.
Жегна́ння, ня, с. Прощаніе.
Жегна́ти, на́ю, єш, (кого), гл. Прощаться съ кѣмъ. Тещенька зятя жегнала, колдрами двір застилала. Гол. VI. 290.
Жегна́тися, на́юся, єшся, гл. Прощаться.
Же́жель, ля, м. Мѣсто, открытое для вѣтра. Борз. у. І сів же на жежелі. Прилуц. у.
Же́жко, нар. Горячо, жарко. Їдуть, вже недалеко й пекло. — „Ей, каже вуйт, вертаймось, чоловіче, додому, мені вже дуже жежко“. Чуб. II. 403.
Жезл, ла, м. Жезлъ. І Божий жезл минає окаянних. К. Іов. 46.
Жезло, ла, с. = Жезл.
Желі́зний, и пр. = Залізний и пр.
Желіпало, ла, м. 1) Медленно ядущій. 2) Крикунъ.
Желіпа́ння, ня, с. 1) Медленная ѣда. 2) Крикъ, оранье.
Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно ѣсть. 2) одн. в. желіпнути, ну, неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.
Же́лонка, ки, ж. Дятелъ. Зміев. у. См. Жовна.
Же́льман, на, м. Родъ игры, родъ весенняго хоровода. А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали. Левиц. Пов. 106.
Жемери́ння, ня, с. Жмыхи.
Жемчуг, гу, м. Жемчугъ. Ой там Ганночка гуляла, жемчуг намисто порвала. Чуб. III. 188. Ум. Жемчужо́к.
Жемчужи́на, ни, ж. Жемчужина.
Жемчу́жний, а, е. Жемчужный. Золотеє коріннячко, жемчужнеє насіннячко. Чуб. III. 125.
Жемчужо́к, жка́, м. Ум. отъ жемчуг.
Же́навий, а, е. Живой, проворный. Вх. Зн. 37.
Жени́ло, ла, м. Насмѣшливо: парень, котораго пора женить. Сим. 177. То таке женило аж під стелю. Рудч. Ск. II. 107.
Жени́ти, ню́, ниш, гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? На що тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160.
Жени́тися, ню́ся, нишся, гл. Жениться. Як сироті женитися, то й ніч мала. Ном. № 10699. Чи такому ж бридкому, як ти, женитися з Марусею? О. 1861. XI. Кух. 15. Не хочу я женитися з тією, що ви мені засватали. Грин. II. 188. Оженився з Палажчиною дочкою. ПЙО. Левиц. I. 366.
Жени́х, ха́, м. Молодой человѣкъ, ухаживающій за дѣвушкой и пользующійся ея взаимностью; это названіе имѣетъ мѣсто только до формальнаго сватовства, послѣ котораго онъ называется уже молодим. Жалуй мене, подружечко; жених покидає. — Не журися, подружечко, — рута зелененька, — сей покине, другий буде, ще й од сього кращий. Мил. 81. А я тобі, подружечко, жениха дарую. — Брешеш, брешеш, подружечко, як ти подаруєш, що ти його вірно любиш і з ним помандруєш. Мил. 79. Мій первий женише! Мил. 68. А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише. Чуб. III. 466. Ум. Жени́ше́нько, женишо́к. Стривай, мати, погуляю: женишки настигли. Чуб. V. 10. Ой то мені женишенько, що три годи ходить. Мил. 72. Ув. Жениши́ще.
Жениха́ння, ня, с. Ухаживанія (любовныя). Чи Бог не дав, чи сам не взяв, чи
