Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жевжик
Берлін: Українське слово, 1924

Же́вжик, ка, м. 1) Воробей. 2) Вѣтренникъ, вертопрахъ. Чортів жевжик. Ном. № 3256. Жевжики, що дівчат обдурювали. Кв. II. 421. Ум. Жевжичок.