цвіте без насіння, а що горить без жаріння? Чуб. III. 315.
Жарки́й, а́, е́. 1) Жаркій, горячій. День був дуже жаркий. Стор. Оп. II. 17. Не жарке вугілля. Черк. у. 2) Алый. Ой коли б я такая, як калина жаркая. Нп. 3) = Жалкий 1. Кропива така жарка, — аж дим іде після дощу, — я думаю — се од жаркости. — По слідочку жарку кропиву садила. Чуб. V. 488. Ум. Жарке́нький. Накладу я вогню жаркенького та наварю я пива п'яненького. Чуб. V. 916.
Жа́ркість, кости, ж. Жгучесть? Кропива така жарка, аж дим іде після дощу, — я думаю — се од жаркости.
Жа́рко, нар. 1) Жарко, горячо. Жарко горить у печі. Харьк. у. А змій як огонь горить, — так йому жарко. ЗОЮР. II. 30. 2) — хропти́. Сильно съ испугу и пр. храпѣть (о лошади). (Кінь) заглянувши в провалля, як там рине вода, аж затрусивсь да й посунув назад, жарко хропучи й водючи очима. К. ЧР. 162.
Жарли́вий, а, е = Жалкий 1. Ой у полі кропивушка жарливая. Чуб. V. 707.
Жарли́вість, вости, ж. Жгучесть?
Жарні́вка, ки, ж. Раковый жерновокъ.
Жаро́к, рку́, жаро́чок, чку, м. Ум. отъ жар.
Жаро́та, ти, ж. Жара, зной. Вдень жарота припікала. Мкр. Н. 27. Спасівська жарота. Стор. М. Пр. 1.
Жарт, ту, м. Шутка. З жарту і біда часом буває. Ном. № 12665. Як не прийме Бог гріха за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Смішками та жартами і одмовилась, а правди не сказала. МВ. I. 89. Каза́ти на жарт, жа́ртом. Говорить въ шутку, шутя. Да я жартом на вас казав, а ви справді подумали. Чи ти жартом, чи навспражки так говориш? Котл. М. Ч. (1874), 387. Не в жарт. Не на шутку. Деякі тужать не в жарт. Г. Барв. 207. Ум. Жа́ртик. Желех.
Жартівли́вий, а, е. Шутливый. Н.-Волын. у. Вигадували витребеньки, бо жартівливі вже собі повдавались. О. 1862. IX. 71.
Жартівли́во, нар. Шутливо.
Жартівни́к, ка́, м. Шутникъ.
Жартівни́ця, ці, ж. Шутница.
Жартли́вий, а, е = Жартівливий. Я з Петром моїм щаслива і весела, і жартлива. Котл. Н. Полт. 345.
Жартли́вість, вости, ж. Шутливость. Дівоцька жартливість. Мир. Пов. I. 145.
Жартли́во, нар. = Жартівливо.
Жартовли́вий, жартовли́во = Жартівливий, жартівливо. МВ. II. 19.
Жарто́вне, нар. Шутливо, шутя. Бер.
Жартовни́к, жартовни́ця = Жартівник, жартівниця.
Жартува́ння, ня, с. Шутки. Оддала ж мене мати, учинила мою волю, тепер мені жартування з великою бідою. Чуб. V. 606.
Жартува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Шутить. З Богом нічого жартувати. Ном. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. 2) Проявлять любовныя ласки. Жартувала дівчина до зорі, поки стало видно вже на дворі: „Іди, іди, козаченьку, додому, не хвалися, серденько, нікому. Нп. Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же! Мет. 69. Стала вона ночувать коло його, він давай з нею жартувать. Рудч. Ск. I. 211.
Жартува́тися, ту́юся, єшся, гл. Шутить другъ съ другомъ. Ідуть дівчата, парубки, співають, жартуються. Рудч. Ск. II. 157.
Жарту́н, на́, м. = Жартівник.
Жарту́шки, ків, м. мн. Шутки. Кому жартушки, а мишці смертушки. Ном. № 2351.
Жару́ха, хи, ж. = Жалива. Желех.
Жарьо́ха, хи, ж. Трепка, побои. Алв. 86.
Жас, су, м. = Жах. Желех.
Жаса́ти, са́ю, єш, гл. Пугать. Вх. Зн. 17.
Жа́ско, нар. Страшно. Боюся, бо вже ніч, — жаско мені буде додому йти. Ковельск. у.
Жасми́н, ну, м. Жасминъ, Philadelphus coronarius L. ЗЮЗО. I. 131. Цвіли кущі рожі, бузку, жасмину. Левиц. Пов. 20.
Жасми́нний, а, е. Жасминный. Жасминними пахощами пахне. МВ. III. 52.
Жа́сний, а, е. Страшный. Желех.
Жа́сно, нар. = Жаско.
Жасну́ти, ну́, не́ш, гл. Пугнуть. Вх. Зн. 17. Желех.
I. Жа́ти, жну, жнеш, гл. Жать. Пора, мати, жито жати, — колос похилився. Мет. 21. Жало два женці. Ном., стр. 298, № 256. Жа́ти на оди́н сніп. Жить въ согласіи. Забудь свою кривду і сим робом нахилиш свою сем'ю до одного діла, до одних думок і будете всі жати на один сніп. Г. Барв. 343.
II. Жа́ти, жму, жмеш, гл. Жать, сжи-
