1) = Дурисвіт 1. 2) Пт. Красношейка. Вх. Пч. II. 12.
Дури́на, ни, ж. Придурь. Чи він трохи бува не з дуриною? Харьк. Дури́ну стро́їти = Дурнину строїти. Константиногр. у.
Дури́світ, та, м. 1) Обманщикъ, шарлатанъ. Ком. I. 29. Грин. I. 212. 2) = Дурилюд 2. Вх. Пч. II. 12.
Дури́світка, ки, ж. Обманщица.
Дури́світство, ва, с. Обманъ; шарлатанство. Та тепер скрізь таке дурисвітство! Нема й по судах правди. Лебед. у.
Дури́ти, рю́, риш, гл. Обманывать, дурачить. Що день Бога хвалить і що день людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212.
Ду́рість, рости, ж. Глупость. См. Дурощі.
Дурі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Глупѣть, дѣлаться дуракомъ. Як волосся сивіє, то чоловік дуріє. Ном. № 8692. Як парубкував, — поведе чорними бровами, — дівчата сохнуть і дуріють. МВ. I. 108. 2) Дѣлать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. МВ. I. 88. Чого ти дурієш? де твій розум? Шевч. 298.
Дурк, ку, м. Стукъ. Вх. Уг. 237. Ду́рки роби́ти = Дуркати. Вх. Лем. 412. См. Туркіт.
Ду́рка, ки, ж. Глупая, дурочка.
Ду́ркати, каю, єш, гл. Стучать. Вх. Лем. 412.
Дурма́н, ну́, м. Раст. Datura stramonium. Об'ї́вся дурману́. Ошалѣлъ. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла. Котл. Ен.
Ду́рнас, са, м. = Дурбас. Вх. Лем. 412.
Дурне́ча, чі, об. Дуракъ, дура. Чи ти принесеш нам таганки, чортова дурнеча? Чуб. II. 491.
Дурни́й, а́, е́. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Чуб. III. 146. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люде? — Пани сами по собі дурні, а ми сами сами по собі. Ном. № 13473. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Посл. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. Чуб. V. 7. Дурни́й ро́зум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Шевч. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. Мет. 15. З дурно́го ро́зуму. По глупости. Дурне́ бала́ка. Глупости говоритъ. Зміев. у. Дурне́ ко́лесо. Весенняя игра. Маркев. По дурно́му. Напрасно. 2) Бѣшеный (о собакѣ). Грин. II. 20. Дурна собака наших собак покачала. Харьк. у. Ум. Дурене́нький, дурне́сенький. Раденький, що дурненький. Ном.
Ду́рник, ка, м. Дурачекъ; шутъ. Брат був дурник. Чуб. Пошився у дурники. Ном. № 6245. Яким передражнював бабу так химерно, що всі потішались із його, як із дурника. Левиц. I. 523. Що ти з мене смієшся та підманюєш, мов дурника якого? Рудч. Ск. II. 131. Ум. Ду́рничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку. Ном. № 12519.
Дурни́на, ни, ж. = Дурниця 1 и 2. Хиба тільки горілкою вп'єшся? Дурнину можно зробити й з вина. Зміев. у. Лежить цюра в дубині, не кланяється дурнині. Грин. III. 608. Дурни́ну стро́їти. Говорить или дѣлать чепуху. Зміев. у.
Дурни́ця, ці, ж. 1) Пустяки, вздоръ. Він дума, що дурниця се. Се дурниця, що мара сниться, а перехрестись та певно й спи. Ном. № 5155. А чоловік дивиться на жидівську щирість, що вони так просять, укинув тії дурниці у голову, про усе забувся, сидить собі та мед-горілку попиває. Рудч. Ск. II. 130. 2) Глупый или нехорошій поступокъ. Не хапайсь дурниці, — не будеш сидів у темниці. Ном. № 7068. Чоловіка вік любила, не неслась в дурницю. Мкр. Н. 35. Ой Грицю, Грицю, Грицю, не вдавайся у дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й матінка не порадить. Чуб. V. 1118. 3) Даровщинка. Дурни́цею, дурни́чками, на дурни́цю. На даровщинку, даромъ. Що перш дурницею доставалось, то тепер або випросити треба, або купити. Котл. НП. 348. Йому б усе дурничками. Ном. № 4632. Ізвик на дурницю. Ном. № 4631. 4) Раст. Vaccinium Myrtillus. ЗЮЗО. I. 740. Ум. Дурни́чка. Дурни́чки (какъ нарѣчіе). 1. Попусту, безъ дѣла. Наймити вештались у дворі, одникували од роботи, все длялись дурнички, а воли дурнички, стояли в загороді. Левиц. ПЙО. II. 221. 2. Даромъ. Наїдяться, нап'ються дурнички. КС. 1883. XI. 505.
Дурні́сінький, а, е. Совершенно глупый. Рудч. Ск. II. 174. Дурни́й дурні́сінький. До крайности глупый.
Дурні́сінько, нар. 1) Совершенно глупо. 2) Совершенно напрасно. Так дурнісінько вилаяла мене. Харьк. 3) Совершен-
