Дудо́к, дка́, м. = Одуд. Вх. Пч. 15. Який дудок — такий чубок. Ном. № 7110.
Ду́дочка, ки, ж. Ум. отъ дудка. 1) Маленькая свирѣль. Вийди, Грицю, на улицю і ти, коваленку, заграй мені у дудочку стиха помаленьку. Чуб. III. 125. Вони́ всі в одну́ ду́дочку гра́ють. Всѣ однимъ заняты, всѣ одинаковы. Грин. I. 233. 2) Трубочка. У тоненьку скляну дудочку.... налиймо води і нагріймо її, то вода підійметься вгору. Дещо. 54. 3) Родъ танца. Алв. 21. Тут инчі журавля скакали, а хто од дудочки потів. Котл. Ен. I. 23.
Ду-ду! Припѣвъ въ пѣснѣ. Сидить голубка і нарікає, лихого орла проклинає, що через нього пари не має: „ой ду-ду, ду-ду, як же я буду?“ Нп. Ду-ду-ду, ду-ду-ду, вродилася на біду. Нп.
Дудува́тий, а, е. Имѣющій толстый стебель. Дудувате жито.
Дуду́ритися, рюся, ришся, гл. Топыриться, упираться со страху. Вх. Зн. 16.
Дуж, жа, же. 1) = Дужий. Ном. № 8792. 2) Чим-дуж. На сколько силъ хватитъ. Другий раз як трісне, то чим-дуж тікай у вівтар. Чуб. I. 202.
Дужа́к, ка́, м. Силачъ. Там і дужак отой чумак: не швидко б з моці збивсь. Лубен. у.
Ду́жатися, жаюся, єшся, гл. Бороться. Вх. Зн. 16.
Ду́же, нар. 1) Очень. Да чиста панна сина породила, да в Офлейовим місті дуже рано. Чуб. III. 328. Ні, братця, тепера дуже й дуже лучче стало нашому братові. Харьк. 2) Сильно, очень. Ой, милий друже, люблю тебе дуже. Мет. 239. І росли води, і прибували дуже на землі. К. Св. П. 1 кн. Мус. VII. 18. Його дуже вдарено. Харьк.
Дуже́нний, а, е. Очень сильный.
Ду́жень, ня, м. = Дужак. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Дуже́нький, а, е. Ум. отъ дужий. Довольно сильный.
Дуже́нько, нар. Ум. отъ дуже. Довольно сильно.
Ду́жечка, ки, ж. Ум. отъ дужка.
Ду́жий, а, е. 1) Сильный, мощный. Не дужий б'є, а сміливий. Ном. № 7259. Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий! Шевч. 165. Ду́жий, не ду́жий зроби́ти щось. Въ состояніи, не въ состояніи сдѣлать что либо. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216. 2) Здоровый. Дужим не треба лікаря. Єв. Мт. IX. 12. Ум. Дуже́нький.
Дужі́нь, жені, ж. = Дужість. Вх. Зн. 16.
Ду́жість, жости, ж. 1) Сила, мощь. 2) Здоровье.
Ду́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ дуга́. 2) Ушко у сосуда. 3) У ведра, лагунки: веревка или металлическій прутъ, которымъ соединены его уши. Сим. 250. 4) У корзины — ручка, соединяющая ея бока. 5) Анат. ключица. Терск. обл. 6) Напи́тися по ду́жку. Напиться вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув.... Алв. 42. Ум. Ду́жечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться. Мет. 50.
Ду́жний, а, е. Дугообразный, сводообразный. Дужна стеля. Радом. у.
Ду́жо, нар. 1) Сильно, мощно. 2) Здорово.
Ду́жчати, чаю, єш, гл. 1) Дѣлаться сильнѣе. 2) Выздоравливать, оправляться. Черк. у.
Ду́жче, нар. 1) Сравн. ст. отъ дуже. Сонце тепер дужче гріє на землю, ніж зімою. Ком. II. 45. Хто вище злізе, — дужче пада. Посл. 2) Громче. Кажіть дужче — не чую. Полт. На музику знай покрикує, щоб дужче грала. Кв. II. 233. Ум. Ду́жченько. Немного сильнѣе.
Дуймо́м поду́ти. Быстро побѣжать. Вх. Зн. 16.
Дуйни́й, а́, е́. Сильно дующій (о вѣтрѣ). Дуйні вітрове, дрібні дожджове. Гол. II. 3.
Дуйну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. отъ дути = Дмухнути и въ значеніи подуть, и въ значеніи побѣжать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула. Гол. III. 17.
Дук, ка, м. 1) Ямка, вырытая въ землѣ для игры, которая тоже называется дук. Ив. 14. 2) Огражденное пространство, гдѣ находится кругъ въ видѣ стола, вокругъ котораго парни собираются съ дѣвушками весной. Мил. 59.
Ду́ка, ки, м. Князь, знатный господинъ, богачъ. ЗОЮР. I. 21. Пани й панята, дуки, княжата з'їхались труну провожати. К. Досв. 141. Аж ніхто не радиться, не поражається на славную Україну гуляти, тільки радяться три дуки сребраники до Насті кабашної меду да оковитої горілки підпивати: первий дука сребраника ніженьский Вой-
