Словарь української мови (1924)/дужка

by Борис Грінченко

◀ дужість

Словарь української мови Борис Грінченко Д дужка

дужний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ду́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ дуга́. 2) Ушко у сосуда. 3) У ведра, лагунки: веревка или металлическій прутъ, которымъ соединены его уши. Сим. 250. 4) У корзины — ручка, соединяющая ея бока. 5) Анат. ключица. Терск. обл. 6) Напи́тися по ду́жку. Напиться вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув.... Алв. 42. Ум. Ду́жечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться. Мет. 50.