Дріт, дро́ту, м. Проволока. Вас. 199. Єсть у мене нагаєчка з кінця дротом шита. Млр. л. сб. 337. Ум. Дро́тик. Драг. 79. Дрото́чок. Я ж думала, що нагаєчка з платочка, аж то вона із проклятого дроточка. Нп.
Дріта́рь, ря́, м. Проволочникъ. Вх. Уг. 237.
Дрітовач, ча, м. = Дрітарь. Вх. Уг. 237.
Дріть, дро́ти, ж. Сплетенная вдвое мѣдная проволока, употребляющаяся въ гуцульскихъ издѣліяхъ. Шух. I. 275, 312.
Дрі́чний, а, е = Ґречний. Lutskay, Grammatica slavoruthena, 168. Вх. Уг. 237. Ой дівчата, ой сестриці, приходят м'ясниці, як нас возьмуть дрічні хлопці, — будем молодиці. Гол. II. 431.
Дробеля́ва, ви, ж. = Дрібнота. Вх. Лем. 411.
Дробелячів'я, в'я, с. соб. Овцы и козы. Вх. Лем. 411.
Дробина́, ни́, ж. соб. 1) Домашнія птицы. Сим. 137, 142. К. Дз. 214. 2) Мелкія пресмыкающіяся, также черви. Хай йому́ дробина́ сни́ться! — нехорошее пожеланіе мертвому. Мнж. Ск. 179. 3) Дрова изъ тонкихъ вѣтокъ. Каменец. у. 4) Мелкія вещи. НВолын. у. 5) Мелькія деньги. НВолын. у. 6) Мелкіе куски. Посікли Ігнатка, посікли братка на.... дробину. Молодик. (1843), 141.
Дроби́нник, ка, м. 1) Пастухъ гусей. 2) Дворъ и хлѣвъ, гдѣ содержатъ домашнюю птицу.
Дроби́нниця, ці, ж. Женщина, присматривающая за домашней птицей.
Дроби́ти, блю́, биш, гл. Рѣзать на мелкіе куски. А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить. Грин. III. 314. 2) = Дріботіти 2. Шух. I. 80.
Дроби́тько, ка, м. Говорящій скоро и невнятно.
Дробівни́ця, ці, ж. Дробница (мѣшокъ или сосудъ для храненія дроби). І пистоль, і дробівниця, і мушкет важучий. Щог. В. 98.
Дробови́к, ка́, м. Охотничье ружье. Аф. 394. Ум. Дробовичо́к.
Дробува́тий, а, е. Большими крупинками (о соли и т. п.). Дробувата сіль.
Дроб'я́та, б'я́т, с. мн. Овцы. Желех. Шух. I. 84.
Дро́ва, дрів и дров, с. мн. Дрова. У пеклі все тепло, а пойди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. Ум. Дрівця́. Рудч. Ск. II. 7. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаймо дрівець. Ном. № 10289. Василь на всі празники нарублює дрівець. Кв. II. 160.
Дрови́на, ни, ж. Полѣно дровъ. Треба, шоб гола піч ніколи не була, класти на ніч у неї дровину. ХС. III. 50.
Дровиня́ка, ки, ж. Большое полѣно дровъ, бревно. Дві дровиняки, чотирі коляки, восім дір, дев'ята щіль. (Загадка: ярмо). ХС. III. 64.
Дрові́тник, ка, м. Дровникъ. Радодомысл. у. (Рк. Левиц.).
Дрові́тня, ні, ж. = Дрівітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. Нп. Як тріски літають-скачуть з під сокири на дровітні, розсипають лихі люде наші кості беззащитні. К. Псал. 315.
Дровни́к, ка́, м. Дровянной сарай.
Дро́вно, на, с. = Дровина. Вх. Лем. 411.
Дровово́з, за, м. Работникъ на сахарномъ заводѣ, возящій дрова. НВолын. у.
Дровору́б, ба, м. Дровосѣкъ.
Дровору́бня, ні, ж. Мѣсто, гдѣ рубятъ дрова. Міус. окр.
Дров'яни́й, а́, е́. Дровяной, изъ дровъ. Дров'яний жар у печі. Константиногр. у.
Дрожа́чка, ки, ж. Раст. Briza media. Шух. I. 20.
Дрозд, да́, м. Пт. Дроздъ, Turdus vulgaris.
Дрокови́стий, а, е. Капризный, раздражительный.
Дрокови́ця, ці, ж. Жаркое время въ маѣ и іюнѣ, когда скотъ подвергается нападенію оводовъ и мечется изъ стороны въ сторону (дрочиться). Чого ти головою крутиш, мов той цап у дроковицю? О. 1861. XI.
Дропа́к, ка́, м. Родъ танца, трепака. Ой пішла б я на музики.... да вдарила дропака. Нп. Дропака́ да́ти. Убѣжать. Чим дуж дав відтіль дропака. Котл. Ен. II. 16.
Дро́тик, ка, м. Ум. отъ дріт. 2) Прутокъ чулочный. МВ. (1862. I. 40).
Дроти́на, ни, ж. Проволока.
Дро́то́вий, а, е. = Дротяний. Доротова струнка. КС. 1882. VIII. 282. Нагайка дротовая, чорним шовком шита. Чуб. V. 621.
Дрото́чок, чка, м. Ум. отъ дріт.
Дротяне́нький, а, е. Ум. отъ дротяний.
Дротяни́й, а́, е́. Проволочный. Рудч. Ск. I. 60. Озьми, сину, дротянії віжки, зв'яжи милій рученьки і ніжки. Млр. л.
