скоро мабуте дійде. Лебед. у. Уже доходе дитина. Лебед. у. Як би були води не дали, то я б дійшов уже. (Стрижевск). Із лошяти й дійшла кобила. НВолын. у.
Дохо́дитися, хо́джуся, дишся, сов. в. ді(о)йти́ся, дійду́ся, дешся, гл. 1) Приходить, прійти, доходить, дойти до чего, кого. Ді́йдеться ряд. Придетъ чередъ. Константиногр. у. 2) — до ко́го. Дойти, доходить до свѣдѣнія кого. До царя те дійшлось. Рудч. Ск. I. 82. 3) безл. Приходиться. Як мені доходилось — він знає. Черк. у. По́ки там ще до чо́го ді́йдеться! Пока еще что будетъ. Кв. II. 100.
Доходи́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Доходиться. Доходився, що й хвоста збувся. Ном. № 8780. 2) Находиться, уходиться. Доходились ніжки, доробились ручки. Ном. № 8234. 3) — чого́. Доходиться до бѣды, нажить бѣду. Не ходи, мій синоньку, доходишся лиха. Млр. л. сб. 339.
Дохожа́лий, а, е. Взрослый, въ лѣтахъ. О. VII. 39. Дохожалий таки був парубок, та й умер. Канев. у. Дівка вже дохожала, не сьогодня — завтра заміж піде.
Дохожа́лість, лости, ж. Пожилыя лѣта. Не вважаючи на свою дохожалість, вона любила молодитись. Левиц. Пов. 168.
Дохожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Дохо́дити. 1) Нехай би нас стали козаки зачувати, до нас дохожати, смерти нашої доглядати. Макс. (1849), 18. 2) Я до тебе, дівчинонько, я до тебе дохожав, я до тебе, серце моє, чорну стежку утоптав. Млр. л. сб. 310. Слічная панна да там дохожала, злото позбірала, золотару дала. Чуб. III. 391. 3) До ро́зуму дохожа́ти. Созрѣвать умственно. Стали тії сини до розуму дохожати, стали собі молодії подружжя знахожати. Мет. 347.
Дохожда́ти, да́ю, єш, гл. = Дохожати. До отця, до матки дохождати. АД. I. 120.
Дохо́жий, а, е = Дохожалий. Дівка вже дохожа, пора сватати. Борз. у.
Дохо́жувати, жую, єш, гл. = Дохожати.
До́хтор, ра, м. Докторъ, врачъ. Добри-вечір, пане дохтор, я то з жінкою приїхав; сорок рублів положу, викуруй мі, я тя прошу. Чуб. V. 1085.
До-ху́да, нар. Їсти до худа. Ѣсть такъ, что ѣда не идетъ впрокъ. Ми їмо з корита досита, ви ж їсте з блюда до-худа. Ном. № 1614.
Доцарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Доцарствовать. По всьому царству постинать малих дітей, а то погані нам не дадуть доцарювать. Шевч. 638.
Доци́катися, каюся, єшся, гл. Договориться ци (зовъ козы). Употреблено въ вертепной драмѣ въ слѣд. сценѣ: Клим: Ци-ци! Коза: Меее! Клим: Ци-ци! Коза: Меее! Прячется подъ Иродовъ тронъ. Клим: Отеж доцикався! й козу загубив. Маркев. 63.
Доці́джувати, джую, єш, сов. в. доціди́ти, джу́, диш, гл. Доцѣживать, доцѣдить.
Доці́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. доціди́тися, джу́ся, дишся, гл. Доцѣживаться, доцѣдиться.
Доцу́пити. См. Доцуплювати.
Доцу́плювання, ня, с. Дотаскиваніе какого-либо предмета.
Доцу́плювати, люю, єш, сов. в. доцу́пити, плю, пиш, гл. Дотаскивать, дотащить что-либо.
До-цури́, нар. Все до-цури́. Все рѣшительно. Згорі́ло до-цури́. Сгорѣло до тла. Харьк.
До́ця, ці, ж. Ласк. отъ дочка. Ох, доцю, ти моя голубко! Котл. Ен. I. 13.
Доцяцько́вувати, вую, єш, сов. в. доцяцькува́ти, ку́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить разукрашиваніе чего.
Доч, до́чері, ж. = Дочка. Жени сина, коли хоч — коли можеш, давай доч. Ном. № 9330.
Доча́пати, паю, єш, гл. Добраться, волоча ноги, съ трудомъ. Присмерком дочапали до хутора. МВ. (О. 1862. III. 52).
Доча́патися, паюся, єш, гл. = Дочапати. Ходити ще не вміє, а до помийниці як дочапається, дак так і вихлюпоще всю. Г. Барв. 6.
Доча́сний, а, е. Временный. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450.
Доча́сність, ности, ж. Временность.
Доча́сно, нар. Временно.
Дочасто́вувати, вую, єш, сов. в. дочастува́ти, ту́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить потчивать.
Дочастува́тися, ту́юся, єшся, гл. Доугощаться.
Дочвала́ти, ла́ю, єш, гл. Доплестися, добрести. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 20.
Дочека́ння, ня, с. Ожиданіе. А не дочекання твоє, щоб я тобі кланявся. Волын. г.
