Досіва́ння, ня, с. Досѣваніе.
Досіва́ти, ваю, єш, гл. = Досіювати.
До́сіль, нар. = Досі.
Досі́пати, паю, єш, гл. 1) Додергать. 2) Достать, добыть. А що, синку, досіпав де грошенят? — Досіпаєш!… таке тепер і стало! О. 1862. IX. 5.
Досі́патися, паюся, єшся, гл. Додергаться.
Досі́ювання, ня, с. и пр. = Досівання и пр.
Досі́ювати, сі́юю, сі́юєш, сов. в. досі́яти, сі́ю, єш, гл. Досѣвать, досѣять. Не досіяв пшениці до краю. Мет. 27.
Доскака́ти. См. Доскакувати.
Доска́кувати, кую, єш, сов. в. доскака́ти, ка́ю, єш, гл. Доскакивать, доскакать. Доскакує Сомко із Шрамом до провалля. К. ЧР. 169.
Доскіпа́тися. См. Доскіпуватися.
Доскі́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. доскі́па́тися, па́юся, єшся, гл. 1) Придираться, придраться. Він доскіпувався до неї: то чому вона не хоче.... те та друге. Мир. ХРВ. 392. 2) Дорываться, дорваться, наброситься. Доскіпається до горілки, що й не встане. Зміев. у.
Досклепи́ти, плю́, пиш, гл. Окончить арку, сводъ. „А що досклепили?“ — Ні, ще й на завтра до обід осталось.
Доскона́лий, а, е. 1) Совершенный. 2) Настоящій, дѣйствительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.
Доскона́лість, лости, ж. Совершенство.
Доскона́льний, а, е = Досконалий 2. Звісно, той там у школах, потім у віську, хазяїна досконального нема. Сим. 217.
Доскоро́джувати, джую, єш, сов. в. доскороди́ти, джу́, диш, гл. Оканчивать, окончить бороновать передъ посѣвомъ.
Доско́цький, а, е. Прыткій, умѣющій добывать. Бач, який доскоцький, перший вихопився.
Доско́чистий, а, е. Живой, веселый (о музыкѣ). А ну йому марш! — І втяли такого доскочистого, аж волосся їжиться. Св. Л. 231.
Доско́чити, чу, чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Грин. I. 171. Свого одбіг, чужого не доскочив. Г. Барв. 92. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. Грин. II. 179. 3) Достать, пріобрѣсть, взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. К. ЧР. 4. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Осн. 1862. VIII. Вовка.... живцем доскочили. К. ДС. 7.
Доскребти́. См. Доскрібати.
Доскрипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Доскрипѣть. А що, доскрипіло, поки не луснуло: я казав, що обід лясне.
Доскріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. доскребти́, бу́, бе́ш, гл. Доскребывать, доскресть, доскабливать, доскоблить.
Доскрі́бувати, бую, єш, гл. = Доскрібати.
Доскрі́буватися, буюся, єшся, гл. Доскребываться, докапываться, добираться. Він доскрібується вже до мене.
Доскрома́джувати, джую, єш, сов. в. доскрома́дити, джу, диш, гл. Доскребать, доскресть. А ми вже доскромадили буряків. Богодух. у.
Досла́ти. См. Досилати.
Досла́тися, дошлю́ся, шле́шся, гл. Быть въ состояніи послать. Сонливого добудишся, лінивого дошлешся. Ном. № 10842.
До́слід, ду, м. Изслѣдованіе. Лінивий до історичнього досліду розум. К. ХП. 37.
Дослі́джувати, джую, єш, сов. в. досліди́ти, джу́, диш, гл. Изслѣдовать.
До́слі́дник, ка, м. Изслѣдователь. Вельми поважний дослідник польської старосвіщини. К. ХП. 65.
Дослужи́ти, ся. См. Дослужувати, ся.
Дослу́жувати, жую, єш, сов. в. дослужи́ти, жу́, жиш, гл. Дослуживать, дослужить. Дослужу місяця та й піду додому. Васильк. у.
Дослу́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. дослужи́тися, жу́ся, жишся, гл. Дослуживаться, дослужиться. Дослужитись до великого чина. Левиц. I. 66. В кого ж ми ся, рідні браття, цього дослужили? Бал.
Дослу́хати, ся. См. Дослухувати, ся.
Дослуха́тися, ха́юся, єшся, гл. = Дослухуватися. Еней похнюпивсь, дослухався — Сивила що йому верзла. Котл. Ен.
Дослу́хувати, хую, єш, сов. в. дослу́хати, хаю, єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки,
