Словарь української мови (1924)/досконалий
| ◀ досклепити | Словарь української мови Д досконалий |
досконалість ▶ |
|
Доскона́лий, а, е. 1) Совершенный. 2) Настоящій, дѣйствительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.
| ◀ досклепити | Словарь української мови Борис Грінченко Д досконалий |
досконалість ▶ |
|
Словарь української мови — Д
досконалий
Борис Грінченко
1924
Доскона́лий, а, е. 1) Совершенный. 2) Настоящій, дѣйствительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.