161. Барило дорізував тих, що ще хрипіли. Стор. М. Пр. 123.
Дорі́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. дорі́затися, жуся, жешся, гл. Дорѣзываться, дорѣзаться.
Доріка́ння, ня, с. Укоризна, упреканіе, упрекъ. Сміливі дорікання і горді протести Іова здавались би сучасникам Ездри і Неемії богозневагою. К. Іов. VII. Було не витерпе єї дорікання за ту горілочку і надає їй бебехів. Стор. М. Пр. 153.
Доріка́ти, ка́ю, єш, одн. в. дорікну́ти, ну́, не́ш, сов. в. дорікти́, речу́, че́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. I. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. А вороги мої буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. „Катре!“ — дорікнула мати. МВ. II. 120.
Дорі́кливий, а, е. Укоризненный.
Дорі́кливо, нар. Укоризненно.
Дорікну́ти, дорікти́. См. Дорікати.
Дорні́нка, ки, ж. Топоръ на длинномъ топорищѣ для срубыванія деревьевъ, названный по мѣсту (Дорна-Ватра) изъ котораго такіе топоры доставляются. Шух. I. 175.
Дороби́ти, ся. См. Доробляти, ся.
Доробко́вий, а, е. Заработанный. Батько нічого нам не лишив, ніякої дідівщизни, зосталося од матері доробкове, заробляне. Могил. Под.
Доро́блювати, люю, єш, гл. = Доробляти.
Доробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дороби́ти, блю́, биш, гл. 1) Додѣлывать, додѣлать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня доробив. Мнж. 127.
Доробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. дороби́тися, лю́ся, бишся, гл. 1) Дорабатываться, доработаться. Доробився, що й руки не зведе. 2) Пріобрѣтать, пріобрѣсть работой что-нибудь. Чуб. I. 272. Роблю, роблю, та й не можна ніяк доробитись. НВолын. у. Хто робить, той ся доробить. Ном. № 9951. Силуваним конем не доробишся. Ном. № 1086. Чужим волом не доробитися. Ном. № 9663 Злиднями не доробишся. Ном. № 1579.
Доро́в, ва, ве. Сокращенное изъ здоров! Здравствуй! Грин. II. 178. Доров був, дядьку! Рудч. Ск. II. 154.
Доро́га, ги, ж. 1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. III. 17. Бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога. Млечный путь. Бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. Г. Барв. 361, 434. Куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежитъ? 2) Дорога, путешествіе. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81. 3) Въ гончарной печи арка, образуемая козлом и стѣной печи. Вас. 180. 4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. МУЕ. III. 20; б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Шух. I. 258. Ум. Дорі́(о́)жка, дорі́(о́)женька, дорі́(о́)жечка, доро́жейка. Мет. 32, 22, 229. К. Досв. 19. Чуб. III. 240.
Дороги́й, а́, е́. 1) Дорогой. Де ж твої, доню, дорогі коралі? Чуб. III. 144. 2) Дорогой, любимый. Любов дорогая, — розлука тяжкая. Мет. 93. З дорого́ю душе́ю. Очень охотно, отъ всего сердца. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка отець силував одним одну дочку? — Який.... враг просить його силувата? вона з дорогою душею пійде! К. ЧР. 297. Сравн. ст. доро́гший и доро́жчий, доро́жший. К. ЧР. 57. Грин. III. 595. Ум. Дороге́нький, дороге́сенький. Г. Барв. 363. Моя порадниця дорогесенька. Мил. 204.
Дорогі́сінький, а, е. Въ высшей степени дорогой. Моя й матінко, моя й дорогісінька. Мил. 200.
До́рого, нар. Дорого. Ном. № 10500. Тепер усе дорогше стало. МВ. I. 112. Дорожше очей нема нічого в світі. ЗОЮР. II. 100. Ум. Дороге́нько, дороге́сенько.
Дорогото́ва, ви, ж. Дорогая цѣна. Для дороготови і батька продать готови. Ном. № 10518.
Дорогоці́нний, а, е. Драгоцѣнный. Каміння дорогоцінне. Рудч. Ск. II. 32.
Доро́гшати, шаю, єш, гл. = Дорожчати.
Доро́дний, а, е = Дорідний 2. Макс. (1849), 84.
| Доро́женька, ки, | Ум. отъ дорога. | |
| Доро́жечка, ки, |
Дорожині́й, нар. Ближе дорогой, болѣе по дорогѣ, съ руки. Я живу по цей бік села, так мені й дорожиній, як би й пайка по цей бік випала. Черниг. г.
