Словарь української мови (1924)/доробляти

by Борис Грінченко

◀ дороблювати

Словарь української мови Борис Грінченко Д доробляти

дороблятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дороби́ти, блю́, биш, гл. 1) Додѣлывать, додѣлать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня доробив. Мнж. 127.