До́лочко, ка, м. Ум. отъ I діл.
Доло́шка, ки, ж. Ум. отъ доло́ня.
Долуба́й, ба́ю, м. и Долуба́йка, ки, ж. Огурецъ, выѣденный курами. НВолын. у.
Долуба́ти, ба́ю, єш, гл. = Длубати. Почав долубать. Продолубав таку вже дірочку, шо й кулак улізе. Грин. III. 336.
Долуба́тися, баюся, єшся, гл. = Довбатися, длубатися.
Долу́зати, заю, єш, гл. Долущить (семечки). Долузати насіння. Васильк. у.
Долупа́ти, па́ю, єш, гл. Окончить отковыриваніе, отдѣленіе слоевъ или отламываніе чего.
Долупа́тися, па́юся, єшся, гл. Окончитьси — объ отковыриваніи, отдѣленіи слоевъ или отламываніи чего.
Долупи́ти, плю́, пиш, гл. Окончить сдираніе чего-нибудь.
Долупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Дошелушиться.
Долу́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. долу́патися, паюся, єшся. Доискиваться, докапываться. Люде й не долупуються, куди то гроші йдуть. Каменец. у.
Долуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. долучи́ти, чу́, чиш, гл. Прибавлять, прибавить.
Долу́щити, ся. См. Долущувати, ся.
Долу́щування, ня, с. Окончаніе вылущиванія.
Долу́щувати, щую, єш, сов. в. долу́щити, щу, щиш, гл. Оканчивать, окончить вылущиваніе. Ось квасолі долущу та й піду. Богодух. у.
Долу́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. долу́щитися, щуся, щишся, гл. Оканчивать, окончить вылущиваться, шелушиться.
До́льній, я, є. Нижній. Рад я жить над горою, кину дольню персть. Чуб. III. 18.
Долю́блювати, люю, єш и долюбля́ти, ля́ю, єш, гл. долюбливать. Е, не долюблювала жидова тих казенних. Стор. I. 237. Не долюбляв тільки батько удови. МВ. II. 79.
До́ля, лі, ж. 1) Участь, удѣлъ, жребій, судьба. Моя доля терпіти. Така тобі, доню, доля судилася. Метл. Горе ж мені, горе, нещасная доле, — виорала дівчинонька мислоньками поле. Чуб. V. 6. 2) Счастливая судьба. Пошли йому, Господи, щастя й долю. К. ЧР. 67. В того доля ходить полем, колоски збірає, а моя десь ледащиця за морем блукає. Шевч. 41. Нема йому щастя-долі. Мет. 461. 3) Раст. Sempervivum globiferum. L. ЗЮЗО. I. 136. Ум. До́ленька, до́лечка. Чуб. V. 555. Бідна моя головонька, доленька нещасна! Мет. 65. А я, доленько, в неволі помолюся Богу. Шевч.
Дом, му, м. = Дім. Чуб. III. 177.
I. До́ма, ми, ж. = Дім. Своя дома. Рк. Левиц. Занесеш до моєї доми. Грин. II. 81. Прийшов.... до своєї доми. Грин. III. 369.
II. До́ма, нар. Дома. Чом не хочеш ти робити і дома сидіти? Чуб. III. 148. Батько й мати поїхали до родичів…, дома зосталися хлопці. Ком. II. 68.
Домага́ння, ня, с. = Домогання.
Домага́тися, га́юся, єшся, гл. = Домогатися. Ном. № 5342.
Дома́зати. См. Домазувати.
Дома́зувати, зую, єш, сов. в. дома́зати, жу, жеш, гл. Домазывать, домазать. Ось долівку домажу та й піду. Харьк. г.
Домальо́вувати, вую, єш, сов. в. домалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Дописывать, дописать красками. Шевч. 196.
Домалюва́тися, лю́юся, єшся, гл. Дописать красками до чего нибудь.
Домани́ти, ню́, ниш, гл. Приманить. Ніяк теляти до рук не доманиш. Черк. у.
Домари́ти, рю́, риш, гл. Быть, находиться дома. Чи єс сама домарила, чи єс мала гості? Шух. I. 201.
Домари́тися, ри́ться, гл. безл. Находиться дома. Як сі домарило? Шух. I. 201.
Дома́рь, ря́, м. Хозяинъ, домохозяинъ. Вх. Зн. 5. Шух. I. 217, 218.
Дома́ха, хи, ж. 1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43. 2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц.
Дома́цатися. См. Домацуватися.
Дома́цуватися, цуюся, єшся, сов. в. дома́цатися, цаюся, єшся, гл. Дощупываться, дощупаться. Ти така гладка стала, що мабуть і ребер не домацаєшся. Васильк. у.
Дома́шній, я, є. = Домовий. Домашнього злодія не встережешся. Ном. № 11096. Левиц. I. 173.
Дома́ювати, ма́юю, єш, сов. в. дома́яти, ма́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить развѣваться, колыхаться и пр. См. маяти. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. III. 122. (Конопелькам) да не дали вітри да достояти, зеленому листю да домаяти. Грин. III. 122.
Доме́лювати, люю, єш, сов. в. домо-
