Докана́ти, на́ю, єш, гл. 1) = Доконати. 2) Окончиться. Ет, вісім доканає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58.
Доканди́бити, блю, биш, гл. Дотянуть до извѣстнаго времени, скупо пользуясь чѣмъ. Чи стане, чи не стане нам хліба докандибити? Зміев. у.
Доката́ти, та́ю, єш, гл. Спѣшно окончить что-либо дѣлать. Докатав до самого краю. Ном. № 1823.
Докача́ти. См. Докачувати.
Дока́чувати, чую, єш, сов. в. докача́ти, ча́ю, єш, гл. Докатывать, докатать бѣлье.
Доква́сити, ся. См. Доквашувати, ся.
Доква́шувати, шую, єш, сов. в. доква́сити, шу, сиш, гл. Доквашивать, доквасить. Треба доквасити огірки.
Доква́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. доква́ситися, шуся, сишся, гл. Доквашиваться, докваситься.
Доке́пкатися, каюся, єшся, докепкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Дошутиться, доиздѣваться до того, что....
До́ки и док, нар. 1) Доколѣ, до какихъ поръ. Доки тобі пустувати? Доки буду мучить душу і серцем боліти? Шевч. 2) Пока. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. Доти-м я тебе вірно кохала, доки-м нещирість твою дознала. Чуб. V. 386. До́ки те́плий. До полусмерти (бить). (Бив) доки теплий. Св. Л. 161. Не до́ки. Не безъ конца же. „Пора б уже їх в хату звати“, — сказав я старостам своїм, — „та молодих за стіл сажати, — не доки тут стояти їм!“ Добре було нашим батькам на Вкраїні жити, док не знали наші батьки панщини робити. Гол. I. 20.
Доки́дати, даю, єш, гл. Добросать.
Докида́ти, да́ю, єш, сов. в. доки́нути, ну, неш, гл. Добрасывать, добросить. Кругленьким, маленьким до неба докинеш. Ном. стр. 297, № 228.
Докиса́ти, са́ю, єш, сов. в. доки́снути, ну, неш, гл. Докисать, докиснуть.
До́ків, нар. = Докіль. Доків була я в мамочки, куди йшла, — співала. Гол. I. 122.
До́кіль, докіля, нар. = Доки. Дещо. 119. Вража ж тебе мати знає, докіль тебе, молодице, ждати. Чуб. V. 549.
Докінча́ння, ня, с. Окончаніе, довершеніе.
Докінча́ти, ча́ю, єш, гл. = Докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. К. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
Докінчи́ти. См. Докінчувати.
Докі́нчувати, чую, єш, сов. в. докінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).
Докі́р, ко́ру, м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.
Докі́рливий, а, е. Укоризненный.
Докі́рливо, нар. Укоризненно.
Докі́рний, а, е = Докірливий.
Докі́рник, ка, м. Укоритель.
Докла́д, ду, м. Докладъ, добавочные матеріалы. Як добрий доклад до тіста, то й паляниці добрі будуть. Лебедин. у. Нема докладу, тим і не роблю.
Доклада́ння, ня, с. 1) Докладываніе. 2) Прибавленіе. 3) Изложеніе. 4) Насмѣшка.
Доклада́ти, да́ю, єш, сов. в. докла́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить. Доклада́ти праці, доклада́ти рук. Прилагать трудъ, прилагать старанія. Люде, що в науці кохаються, що звикли не тілько очима дивитися, а ще й докладати розумної праці, щоб вияснити собі усе те, на що дивляться. Дещо. 17. Доклада́ти во́за. Отколотить, убить. Ном. № 13185. Солдатъ. Бываетъ и на старуху проруха. Не потачь, хозяинъ: у каждово есть свои блохи. (О женѣ Михайла Чупруна). Михайло. Борони, Боже! як би я свою підстеріг в чім, — тут би їй і доклав воза. Котл. Моск. Чар., явл. X. 2) Прибавлять, прибавить, дополнять, дополнить. Инчий розважає, а инчий тугу докладає. Черк. у. До книжок докладає своє розумне слово. 3) Излагать, изложить обстоятельно, съ доказательствами. (О терпимыхъ отъ поляковъ и евреевъ притѣсненіяхъ). Козаки й мужики у неділю рано, Богу помолившись, листи писали, і в листах добре докладали, і до пана Хмельницького у Полонне посилали. Дума. Начне їй докладать, бо розумна таки й голова була у його. Стор. М. Пр. 153. 4) Доклада́ти кому́. Насмѣхаться надъ кѣмъ. Чує, як сміються з його, чує, як докладають йому. Кв.
