не смію діткнутися ручки білої. Гол. I. 365.
Дітлахи́, хів, м. мн. = Дітваки. Мнж. 179. Св. Л. 198.
Дітолю́бний, а, е. Любящій дѣтей.
Ді́тоньки, ньок, ді́точки, чок, Ум. отъ діти.
Ді́тонько, ді́точко, ка, с. Ласк. отъ дитя. Дѣточка. Захотілось моєму діточку.... Ном. № 9302.
Дітопрода́вець, вця, м. Продающій дѣтей. Нехай Бог тебе поб'є, дітопродавець. Шевч. 292.
Ді́тчий, а, е = Дитячий. А як я се ба й оженив, та став сі журити: треба лижки, треба миски, дітчеї колиски. Шух. I. 204.
Дітя́чий, а, е = Дитячий.
Діхтя́р и пр. См. Дігтяр и пр.
Ді́цтво, ва, с. = Дитинство. МВ. I. 14. Левиц. Пов. 174.
Ді́цький, а, е. Дѣтскій. Повідбірав худобу і її й діцьку. Кв. I. 17. Ой роди, Боже, сю пшениченьку яру, на діцькую долю, а на людську славу. Циссь, Ятрівка. 101.
Ді́я, ді́ї, ж. 1) Дѣйствіе, дѣяніе. 2) Актъ, дѣйствіе (въ драматическомъ сочиненіи).
Дія́кон, на, м. = Дякон. Священники-діякони повелять дзвонити, тоді об нас перестануть люди говорити. Чуб. V. 152.
Ді́яльний, а, е. Дѣятельный.
Дія́льність, ности, ж. Дѣятельность. Г. Барв. 347.
Ді́яльно, нар. Дѣятельно.
Ді́янка, ки, ж. Дѣловое время, время дѣйствія.
Дія́ниє, ния, с. Дѣянія св. апостоловъ. Ударили в великий дзвін до церкви на діяниє. Кв. II. 177.
Ді́яння, ня, с. Дѣланіе.
Ді́яти, ді́ю, єш, гл. Дѣлать. Що тут у Бога діяти? ЗОЮР. I. 291. Не зрять Бога над собою, не знають, що діють. Шевч. Живе слово ви сієте, — яке ж лихо тим дієте! К. Досв. 128. Що ж я буду, бідний, діяв, що я жита не посіяв. Гол. I. 214.
Ді́ятися, гл. безл. 1) Дѣлаться, происходить. Не так то діється все скоро. Котл. Ен. Чудно якось діється між нами. Шевч. 102. Давно колись те діялось у нас на Вкраїні. Шевч. 19. То ще тоді діялось, як шкуряні гроші були. Ном. № 6855. Ді́йся бо́жа воля! Что Богъ дастъ! Какъ Богу угодно! Федьк. 2) Длиться, тянуться. Лягаймо спати, бо вже давно вечір діється. Лебедин. у. Чи давно́ ді́ється? Рано еще или уже поздно? Ном. стр. 149. 3) До́бре ді́ється. Хорошо живется, хорошо на душѣ. Кому добре діється, той і співає. Ном. 4) — чим. Зависѣть отъ чего, происходить отъ чего. Що орють гарно, те діється не скотиною, а справою. Харьк. у. Бог його святий знає, чим воно діється, що земля, здається б, однакова, а жито росте не однакове. Волч. у. Не багатством тут діється. Г. Барв. 349.
Дія́ч, ча́, м. Дѣятель. Левиц. Пов. 119.
Дле, пред. = Біля. Ой, чи можно, тестю, дле Марусі сісти? Лавр. 148.
Длу́бати, баю, єш, гл. 1) Ковырять. Чого ти все в носі длубаєш? 2) = Длубатися 2.
Длу́батися, баюся, єшся, гл. 1) Копаться въ чемъ-либо. 2) Медленно дѣлать что, копаться. Коло чого він там длубається?
Для, пред. 1) Для. Любисточок — для дівочок, василечки для пахощей, а м'яточка — для любощів. Мет. 311. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Ном. № 4721. Для малого манастиря, мала й милостина. Ном. № 4537. 2) По. Діти тяли, кров ілляли для росказу твоєго. Чуб. III. 378. 3) Потому, поэтому. Ти думаєш, що ти красна і для того така щасна. Млр. л. сб. 325.
Для́тися, для́юся, єшся, гл. Мѣшкать, возиться. Ми й не длялися: днів через три й прислали. Г. Барв. 183.
Дму́хання, ня, с. 1) Дутье. 2) Пыхтѣніе.
Дму́хати, хаю, єш, одн. в. дмухну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. Не дам у ка́шу собі́ дму́хати. Не позволю вмѣшиваться въ мое дѣло. МВ. (КС. 1902. X. 147). 2) Только въ несов. в. Пыхтѣть. Росердився та так дмуха, що й не приступай. Черкас. у. Въ слѣдующихъ значеніяхъ употребляется только однокр. в.: 3) Ударить, хватить. Як дмухнув мене по пиці, так у мене й голова замакітрилась. Лебедин. у. 4) Выпить,
