дівка, як засватана. Ном. № 4816. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Мет. 14. Ді́вка у за́плітках, — у бо́втицях. Взрослая дѣвушка, могущая уже выходить замужъ. Шух. I. 32. 2) = раст. Медунка. Вх. Пч. I. 10. 3) Одно изъ созвѣздій. Мнж. 148. Ум. Ді́вонька, ді́вочка. Мет. 125. Ув. Ді́вчище. Ач, яка здоровенна дівчище! Екатер. г.
Дівиян, ну, м. Раст. Ononis hircina. Лв. 100.
Дівойник, ка, м. Раст. Onobrychis sativa. Лв. 100.
Дівока, ки, ж. Раст. Cephalanthera bifolia. Лв. 97.
Ді́вонька, ки, ж. Ум. отъ діва.
Дівосну́б, ба, м. = Дівошлюб. „Посредники эти въ дѣлахъ жениха получаютъ названіе.... старостъ, бояръ, пословъ, дівоснубовъ“. Чуб. IV. 56.
Дівосну́бний, а, е. Относящійся къ сватовству. Дівосну́бний сир. Обрядовое кушанье во время сватовства въ Бѣльскомъ у. Сѣдл. губ. Чуб. IV. 64. См. Дівоснуб.
Діво́та, ти, ж. соб. Дѣвушки. Сим. 234.
Діво́ха, хи, ж. = Дівуля.
Діво́цтво, ва, с. 1) Дѣвичество; дѣвство. Левиц. Пов. 45. І дівоцтво своє, і худобу хочеш занапастити за таким харцизякою. Кв. II. 210. Кохалась я з одним козаком і заприсягалась нікому більш, як йому одному віддати моє дівоцтво. Стор. I. 34. 2) = Дівота.
Діво́цький, а, е = Дівочий. Грин. III. 224. Жаль мені русої коси і дівоцької краси. Мет. 152.
Діво́чий, а, е. Дѣвичій. Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, як він того хоче. Шевч. 133. Проливав кров червону річками. То не кров, аж дівоча краса. Чуб. V. 7. Дівочий манастирь. Шевч. Діво́ча гімна́зія. Женская гимназія. О. 1861. I. 321. Дівчата з дівочої гімназії. О. 1862. II. 52. Діво́ча кров. Раст. Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. I. 111.
Діво́чити, чу, чиш, гл. = Дівувати. І я навчусь по сьомій дитині дівочити. Ном. № 5301. Св. Л. 79, 128. Ном. стр. 102. Дівочили удвох з Мариною. Каменец. у.
Дівочка, ки, ж. Ум. отъ діва.
Дівошлю́б, (дівослюб), ба, м. 1) Сватъ. 2) Названіе обряда сватовства въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ, напр. въ Кобр. у. Гродн. губ. Чуб. IV. 658. Дай мені, Боже, од батенька вийти, до свекорка прийти, — бо вже мені докучили частії дівошлюби столи устилаючи, кубочки сповняючи. Рк. Макс. См. Злюбини.
Діво́щина, ни, ж. Имущество, пріобрѣтенное во время дѣвичества. Дівощина зосталась. Черкас. у.
Дівува́ння, ня, с. Дѣвичество, дѣвичья жизнь. А жаль мені дівування, дівоцького прибірання. Чуб. V. 42. Дівува́ння здава́ти. Покидать дѣвичество, выходить замужъ. Маркев. 133. Ой у садочку, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає: Нате ж вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду, жінкам на пораду. Мет. 231. Ум. Дівува́ннячко. Г. Барв. 40. Грин. III. 478.
Дівува́ти, ву́ю, єш, гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.
Діву́ля, лі, ж. Грубо-ласк. Дѣвушка. Не для тебе я зросла красная дівуля. Гол. I. 209.
Діву́нка, ки, ж. Раст. Gallium verum. Лв. 98. См. Бобачик.
Діву́ся, сі, ж. Ласк. отъ діва.
Діву́ха, хи, ж. = Дівуля. Купила Олена сережечки зелені: як уділа у вуха — славна була дівуха.
Ді́вця, ці, ж. = Дівчина. У мене гарна дівця. НВолын. у.
Дівча́, ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Єв. Мр. V. 39. Грин. III. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. Мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849) 61. Коли родяться більш хлопчики, ніж дівчатка — війна буде. Ном. № 13407.
Дівча́чий, а, е = Дівочий. Чого ж голосиш там? чого нявчиш дівчачим голоском? Сніп. 21. Ой хлоп'яча біда — у некрути брати, а дівчача біда — нерідная мати. Чуб. III. 892. Дівча́чий бог. Шуточное названіе аиста. Лохв. у.
Ді́вчин, ді́вчинин, на, не. Дѣвушкинъ. Що любив і кохав, собі дівчину мав як зіроньку ясну, та за дівчиними та за ворогами покидаю нещасну. Мет. 24. Ой ішов же я через дівчинині сіни. Чуб. III. 174.
