Словарь української мови (1924)/дівошлюб
| ◀ дівочка | Словарь української мови Д дівошлюб |
дівощина ▶ |
|
Дівошлю́б, (дівослюб), ба, м. 1) Сватъ. 2) Названіе обряда сватовства въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ, напр. въ Кобр. у. Гродн. губ. Чуб. IV. 658. Дай мені, Боже, од батенька вийти, до свекорка прийти, — бо вже мені докучили частії дівошлюби столи устилаючи, кубочки сповняючи. Рк. Макс. См. Злюбини.