КС. 1885. VII. 419, 1889. VII. 43. Kolb. I. 52. Каламутна вода як кисіль, як джур. Ном. № 12420.
Джу́ра, ри, м. Козацкій слуга-товарищъ, оруженосецъ, ходившій вмѣстѣ съ козакомъ въ походы и битвы. Тоді ж то не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, що наш пан гетьман Хмельницький.... задумав. Мет. 391. Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені буланого, собі ж сідлай другого — гнідого старого. Мет. 401. Ой як оглянеться та Перебийніс на джуру малого, й аж кладе (= бьетъ враговъ) джура, кладе малий ще лучче від його. Мет. См. Чура. Ум. Джу́ронька.
Джу́рґа, ґи, ж. Множество (людей, скота на дорогѣ). Шух. I. 84.
Джу́рджя, жі, ж. Муть, густая мутная жидкость. Мнж. 179.
Джу́ронька, ки, м. Ум. отъ джура.
Джурча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзюрчати. А між горами тими узенька річка прозора й глибока джурчить. МВ. II. 74.
Джусь! меж. Прочь!
Джут, та́, м. = Джгут. Котл. Ен. I. 23.
Джуфо́, фа́, м. Парень, хорошо играющій на губахъ. Шух. I. 33.
Джя́воронок, нка, м. = Жайворонок. Вх. Пч. II. 8.
Дзбан, ну, м. = Джбан. У мене грошів дзбан. Чуб. V. 920.
Дзба́нок, нку, м. Банкъ. Біда велика в тім, що немає дзбанків для позички, де б можна було у всяку пору без великого клопоту і на малий процент позичать гроші. Осн. 1861. VIII. 89.
Дзвені́ння, ня, с. Звукъ (звенящій). Мелодії лилися як сльози, то тихо, тихо, то разом заливали всю залу й сповняли її дзвенінням гарного рояля. Левиц. Пов. 264.
Дзвені́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Звенѣть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. МВ. I. 132. Голос дзвенить. МВ. I. 110. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? Ном. № 13397. 2) Жужжать. Дзвенять трутні. Черкас. у.
Дзвенкач, ча, м. Пт. Зеленушка, Fringilla chloris. Вх. Пч. II. 10.
Дзвеня́чий, а, е. Звенящій, звонкій. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. I. 97.
Дзви́знути, ну, неш, гл. 1) Взвизгнуть. Він улучив камінцем у собаку, а та аж дзвизнула. 2) Ударить. Як дзвизну тебе, так перекотишся не раз.
Дзвізча́ти, чу́, чи́ш, гл. Жужжать (о пчелахъ, стрѣлахъ, волчкахъ и пр.).
Дзвін, дзво́ну, м. 1) Колоколъ. Бубонів, як міський дзвін. МВ. I. 105. У неділю рано задзвонили в дзвони. Мет. 95. 2) Звонъ. Дати на дзво́ни. См. Давати. 3) Родъ дѣтской игры. О. 1861. XI. Св. 37. 4) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 37. Ум. Дзвіно́к, дзво́ник.
Дзвіне́ць, нця́, ж. Раст. Rhinantus minor и R. major. Вх. Пч. I. 12. Шух. I. 20.
Дзвіни́ця, ці, ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черці в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. Ном. № 13445. 2) = Вежа 3. Гол. I. Объясн. къ рис. 21. О. 1861. XI. Св. 36. Ум. Дзвіни́чка.
Дзвіни́чний, а, е. Относящійся къ колокольнѣ. Дзвіничний хрест. Васильк. у.
Дзві́нка, ки, ж. Бубновая масть въ картахъ. КС. 1887. VI. 463. Йому́ дзві́нка сві́тить. Ему везетъ.
Дзвінки́й, а́, е́. Звонкій, звучный. Горщик дзвінкий. Черкас. у. Голос дзвінкий. Черкас. у. Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується. МВ. II. 182.
Дзвінко́вий, а, е. Бубновый.
Дзвінкоголо́сий, а, е. Звучный. К. МХ. 40.
Дзві́нний, а, е. Колокольный.
Дзві́нник, ка, м. Колокольный мастеръ. НВолын. у.
Дзвіно́к, нка́, м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. МВ. I. 14. 2) мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46. 4) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Ум. Дзвіно́чок.
Дзвіно́чок, чка, м. 1) Ум. отъ дзвінок. О. 1861. XI. 10. 2) мн. Дзвіно́чки. Раст. Linaria genistaefolia Mill. ЗЮЗО. I. 126.
Дзвонари́ха, хи, ж. Жена звонаря.
Дзвонарі́в, ре́ва, ве. Звонаревъ.
Дзвонарі́вна, ни, ж. Дочь звонаря.
Дзвона́рський, а, е. Относящійся къ звонарю.
Дзвона́рь, ря́, м. Звонарь. Чуб. V. 1154. Ум. Дзвона́рчик.
Дзвоне́ць, нця́, м. 1) = Дзвінок 1. 2) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10.
Дзво́ник, ка, м. 1) = Дзвінок въ 1 знач. Коні помчали, дзвоники задзвеніли. Кв.
