Гу́та, ти, ж. Стекляный заводъ. Палає, як у гуті. Ном. № 14045.
Гу́тисько, ка, гути́ще, ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ стекляный заводъ. Желех.
Гуті́ння, ня, с. Крикъ тетерева, токованье. Шух. I. 238.
Гу́тір, торі, ж. Разговоръ, бесѣда. Мкр. Н. 8. Всяку гутір піддобряла, мов медком, словами. Мкр. Н. 22.
Гу́тірка, ки, ж. = Гутір. Г. Барв. 201, 446.
Гуті́ти, чу, тиш, гл. 1) Шумѣть, гудѣть, шипѣть. Желех; Вх. Зн. 12. 2) О тетеревѣ: кричать, токовать. Шух. I. 238.
Гутни́к, ка́, м. Мастеръ на стекляномъ заводѣ.
Гу́торити, рю, риш, гл. Разговаривать. К. ЧР. 47. Годі вже вам гуторить про свої смутки. К. ЧР. 33. На нашому хуторі по нашому й гутори. Посл. Зібрались три дівчини на Різдво, гуторять собі. Грин. I. 284.
Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Звенигор. у. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали. Грин. III. 283.
Гухна́ль, ля́, м. = Ухналь.
Гуц-гу́ці, гуць-гу́ці! меж. для выраженія подпрыгиванія. Ном. № 9259 (преимущественно о подбрасываемомъ ребенкѣ).
Гу́цати, цаю, єш, гл. Подкидывать на рукахъ дитя. Ном. № 9259.
Гу́цу́л, ла, м. Гуцулъ, житель гуцульщини. Ном. № 4694.
Гуцулі́я, лі́ї, ж. = Гуцульщина. Желех.
Гуцу́лка, ки, ж. 1) Жительница гуцульщини. Желех. 2) Родъ народной пѣсни, напѣва. Желех.
Гуцу́лок, лка, м. Маленькая гуцульская лошадь. Желех.
Гуцу́льський, а, е. Принадлежащій, свойственный гуцулу. Желех.
Гуцу́льщина, ни, ж. Мѣстность въ Галиціи (уу. Косивскій, Печенижинскій, Надвирнянскій) и Буковинѣ, заселенная гуцулами.
Гуцуля́к, ка́, м. 1) = Гуцулок. Желех. 2) Очень короткій гуцульскій тулупчикъ. Желех.
Гуць. См. Гуц.
Гуцьо́к, цька́, м. = Гук 3. Вх. Лем. 406.
Гуцюцю́, меж. = Гуць-гуці. Въ слѣдующей приговоркѣ въ значеніи: дитя. А що мені по конях, по волах, коли в мене гуцюцю на руках. Ном. № 9261.
Гуч! меж. которымъ гонятъ гусей = Гиля. Вх. Уг. 250.
Гуча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Звучать, шумѣть, гудѣть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. III. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268. 2) Кричать. Вх. Зн. 12. 3) = Сварити. Вх. Зн. 39.
Гучжа́! меж. = Гуджа. Ном. № 4358.
Гучли́вий, а, е. Гудящій, жужжащій. Хрущі літають гучливі. МВ. II. 78.
Гучни́й, а́, е́. 1) Звонкій, громкій, звучный. З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. II. 31. 2) Веселый, шумный. Їй забажалося життя світового, гучного. Левиц. I. 339. Гучне весілля справили.
Гу́чність, ности, ж. Звучность, звонкость. Желех.
Гучні́ти, ні́ю, єш, гл. Становиться болѣе шумнымъ, звучнымъ.
Гу́чно, нар. Звонко, громко, шумно. Ком. Р. II. 27. Говорить гучно. МВ. (О. 1862. III. 72). Разом усі гучно рушили. Г. Барв. 205.
Гучо́к, чка́, м. 1) Загонщикъ при облавѣ. Левч. 135. 2) Игрушка: волчокъ. 3) Особаго рода игрушка изъ кости. 4) = Гупало 2. Вх. Пч. II. 8. 5) Насѣк. = Бурчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук 3. знач. и слѣд.
Гу́шматок, тка, м. Освобожденныя отъ кострики волокна конопли. Шух. I. 147.
Гущ, щі, ж. = Гуща 2. Вх. Лем. 406.
Гу́ща, щі, ж. 1) Гуща, подонки, осадокъ. Там тільки на денці.... гуща зосталась. Рудч. Ск. II. 205. 2) Чаща, густое мѣсто. Де ліси і гущі — прорубували просіки. Стор. II. 123. 3) І він у ту гу́щу. И онъ туда вмѣшался. Г. Барв. 336.
Гуща́вина, ни, ж. Чаща, густо заросшее мѣсто. Левиц. I. 374.
Гущавник, ка, м. = Гущак. Вх. Зн. 13.
Гуща́к, ка, м. Кусты, густой кустарникъ. НВолын. у.
Гущики́, ків, м. мн. Чаща лѣсная. Несе у ліс, у гущики. Гн. II. 111.
Гущиня́, ні́, ж. = Гущавина. Рудч. Ск. I. 133.
Гущо́вина, ни, ж. = Гущавина. Драг. 184. МВ. I. 157. У гущовині зеленій зникне. МВ. I. 18.
