Словарь української мови (1924)/сварити

by Борис Грінченко

◀ свара

Словарь української мови Борис Грінченко С сварити

сваритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Свари́ти, рю́, риш, гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить.