лю. Кіньми двора та й не грузіте. Чуб. IV. 410.
Гру́знути, ну, неш, гл. Вязнуть, увязать. Замордована скотина по саме черево грузне у багні. Стор. I. 91.
Грузо́та, ти, ж. Топкое мѣсто, трясина. Черк. у.
Гру́зь, зі, 1) ж. = Грузота. Кіев. у. 2) = Груз. Аж кара вас Господня на грузь не розвалит. Федьк. 3) Густая грязь. Шух. I. 81.
Гру́зьки́й, а, е. Топкій, вязкій. Була дороженька барзо грузька. АД. II. 37. Грузьке дно в річці.
Гру́зько, нар. Топко, вязко. Ном. № 13323. Грузько йти.
Грузя́вина, ни, ж. = Грузота. НВолын. у.
Гру́к, меж. и пр. = Грюк и пр.
Груку́чий, а, е. Стучащій. МВ. III. 124.
Груміча́ти, ча́ю, єш, гл. Сердито ворчать на кого (о человѣкѣ), побранивать. Їсть та й їсть та на нас ще грумічає, що не їмо. Грин. I. 33.
Грумоті́ти, мочу́, ти́ш, гл. = Грюкотіти. І стукотить, і грумотить, за комір вода ллється. Рудч. Чп. 88.
Гру́н, на, м. Холмъ, возвышенное мѣсто, горка. Угор. Ум. Груно́к. На грунку стояла. Гол. II. 560.
Грундзюва́ти, дзю́ю, єш, гл. = Ґру́ндзувати.
Грунт, ту, м. и пр. См. Ґрунт и пр.
Груча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Грюкотіти. Грин. II. 310.
Гру́ша, ші, ж. 1) Груша (дерево и плодъ). Чорте, на́ груш, тільки мене не воруш. Ном. № 383. Під грушею ляше та й спить. Руд. Ск. I. 175. Наказа́в на вербі́ груш. Пустяковъ, небылицъ наговорилъ. Ум. Гру́шка, гру́шечка.
Груше́вий, а, е. Грушевый. Грушевий квас, грушева палиця.
Груше́вина, ни, ж. Грушевое дерево. На грушевині гніздище. Чуб. I. 122.
Гру́шечка, ки, ж. Ум. отъ груша.
Груши́на, ни, ж. Грушевое дерево. Волч. у.
Груши́ця, ці, ж. = Груша. Грушице моя, чом же ти не зеленая? Мет. 251. Ум. Груши́чка.
Груші́вка, ки, ж. Сортъ плахти. Черниг. у.
Гру́шка, ки, ж. 1) Ум. отъ груша. Рудч. Ск. I. 66, 175; II. 24. 2) Раст. а) Pyrola secunda L. Борз. у. б) = Картопля. Вх. Пч. I. 13; в) — ди́ка. Thalictrum minus. Вх. Пч. I. 13; г) — лісова́. Purola senuola. Шух. I. 22. 3) Гру́шки да́ти. Особеннымъ образомъ ударить по головѣ.
Грушко́вий, а, е. Грушевый. Та й на мою головоньку білий цвіт упав: вишневий, черешневий додолочку, яблучковий, грушковий на головочку. Мал. Св. 16.
Грушшя́, шя́, с. соб. Груши (деревья и плоды). О. 1861. X. 27.
Груща́ник, ка, м. Пирогъ съ грушами. Желех.
Груща́нка, ки, ж. (Выговаривается также и грущи́нка). Родъ кушанья, свареннаго изъ растертыхъ грушъ. Грущинку варять з грушок, котрі перетирають через сито. МУЕ. I. 101.
Грущи́на, ни, ж. Груша, незначительная, плоховатая груша. Желех.
Гру́яти, ру́ю, єш, гл. Каркать. Ворон грує. Ой ворони чорненькі, чого ви крячете, груїте жалібненько? Морд. К. 62.
Грюзь, зі, м. Грузила изъ камней, привязанныя внизу невода. Вас. 186.
I. Грю́к, меж. для обозначенія стука: стукъ. Стук-грюк в віконечко!
II. Грюк, ку, м. Стукъ, грохотъ. Ні стуку, ні грюку. Ном. № 8988.
Грю́кало, ла, м. и с. Сильно стучащій человѣкъ. Отцей (отце) ще мені грюкало!
Грю́кання, ня, с. Стучаніе, грохотаніе.
Грю́кати, каю, єш, гл. Стучать, грохотать. Не грюкай дверима.
Грю́кнути, ну́, неш, гл. Однокр. в. отъ грюкати. Стукнуть, грохнуть. Стукнули-грюкнули, мов в великий дзвін. Нп.
Грю́княва, ви, ж. Стукотня. Бісова стукнява та грюкнява. Харьк. у.
Грюко́ну́ти, ну, неш, гл. Сильно стукнуть, грохнуть. Як грюконе об стіну!
Грюкота́ти, чу́, чеш и грюкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Грюкати. Стукотить-грюкотить, сто коней біжить.
Грюкотне́ча, чі, ж. = Грюкнява.
Грюко́тнява, ви, ж. = Грюкнява. До двору близько не можно й підійти: стукотнява, грюкотнява. Грин. I. 40.
Гряд, ду, м. К. Псал. 178. Іде гряд. Ном. № 13403. З пари робиться роса, иней, сніг, гряд. Ком. Р. II. 25.
Гря́да, ди, ж. 1) Гряда, грядка. Ном. №№ 10957, 6420. Були в мене два городи, — тепер нема й гряди. Чуб. V. 901. Чаще въ ум. формѣ гря́дка. 2) Островъ, лежащій въ плавнях, хребетъ острова не