Грі́шниця, ці, ж. Грѣшница. Єв. Л. VII. 37.
Грі́шницький, а, е. Принадлежащій, относящійся къ грѣшнику; грѣшничій. Зникнете на грішницькій дорозі. К. Псал. 4.
Грі́шно, нар. Въ грѣхахъ, грѣша. Грішно живе.
Грішо́к, шка́, м. Ум. отъ гріх.
Гроба́к, ка́, м. Червякъ, личинка насѣкомаго. І квасницю гробак гризе. Ном. № 9796. Ум. Гробачо́к.
Гроба́рь, ря́, м. Могильщикъ, гробокопатель. Вх. Зн. 51. Дістали від гробаря кістку з мерця. ЕЗ. V. 186. Була раз холера, і вмірало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати. Гн. II. 254.
Гробки́. См. Гробок.
Гро́бний, а, е. Гробовой, могильный. Годі його буде і до гробної дошки забути. Федьк.
Гробни́ця, ці, ж. Гробъ. Чорним оксамитом гробницю вибив. Чуб. V. 776.
Гробови́й, а́, е́. Могильный, гробовой. Треба бідувати до гробової дошки. Ном. № 2436.
Гробови́к, ка́, м. Як гробовики, ховаються по горищах, по погрібах…, переховують чуже, награблене добро. Мир. ХРВ. 321.
Гробови́ще, ща, с. = Кладовище. О. 1861. XI. Св. 41. Так ну ж тут віку доживать, щоб не на другім кладовищі, а на знакомім гробовищі з батьками вкупі почивать. Мкр. Г. 63. Обкопане ровом городянське гробовище з гостроверхою церквою, вкрите зеленим тонконогом і сизою чаполоччу та рясне хрестами. О. 1862. IX. 61. Чума з лопатою ходила та гробовище рила, рила. Шевч. 544.
Гробо́к, бка́, м. Ум. отъ гріб. Могила, могилка. Полковник остався ночувать на гробках.... Узяв сідло, положив на гробок і ліг на йому. Грин. I. 50. Гробки́ = Гроби = Гробовище = Кладовище. Мнж. 178. Левиц. I. 117. На гробках посідали. Черниг.
Гробоко́п, па, м. Гробокопатель. Пятигорск. окр.
Гробокопа́тель, ля, м. = Гробокоп. Гробокопателі в селі волочуть трупи ланцюгами. Шевч. 545.
Гробо́чок, чка, м. Ум. отъ гріб.
Гроза́, зи́, ж. 1) Гроза. Гроза буде. Ком. Р. II. 56. 2) Угроза. Подививсь на його з грозою. Кв. 3) Громадина. Вх. Зн. 12.
Гро́зд, ду, м. = Чіп 1. Шух. I. 250.
Грозе́нце, ця, с. Ум. отъ грозно.
Гро́зно, на, с. 1) Виноградъ. Угор. 2) — ди́ке. Дикій виноградъ, Ampelopsis hederacea. Вх. Уг. 236. 3) Кисть (винограду). Грозно вінограду. Вх. Уг. 234. Ум. Грозе́нце. Желех.
Гро́зьба́, би́, ж. = Грізьба. Ні прозьби, ні грозьби не чує. МВ. II. 45. Та й просила нас грозьбо́ю і прозьбо́ю, щоб привезли галочку із собою. Грин. III. 484.
Грома́да, ди, ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Ном. № 10736. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Ном. № 13590. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Шевч. 4. Слухайте ж, панове громадо! Шевч. 165. По селу люде громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Рудч. Ск. I. 186. Турки село зрабували, громадами людей гнали. Лукаш. 116. Ум. Грома́дка, грома́донька. Чуб. V. 110. Грома́дочка.
Грома́дити, джу, диш, гл. Сгребать (о сѣнѣ, скошенномъ хлѣбѣ, горящихъ угольяхъ). Пійшли сіна громадити. Рудч. Ск. I. 80. Кочергою жар громадила. О курахъ: гресть лапами. На улиці півничок громаде. Мет. 122.
Грома́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Сгребаться. Тепер саме сіно громадиться. 2) Собираться. Стали вірниї слуги його на майданах громадиться. ЗОЮР. I. 175.
Громаді́лка, ки, ж. Конныя грабли.
Громаді́льник, ка, м. Сгребальщикъ, гребецъ граблями. Левч. 135. Косарі і громадільники, напрацювавшись за цілий день.... повечерявши, співають. О. 1861. IX. 176. Багато накосили. Треба три громадільника, щоб громадили. Грин. I. 119.
Грома́діння, ня, с. Сгребаніе (травы, скошеннаго хлѣба), разгребаніе (горящихъ углей въ печи). Косовиця. Тут уже й Мотрі робота — громадіння. Мир. ХРВ. 125.
Грома́дка, ки, ж. Ум. отъ громада.
Грома́донька, ки, ж. Ум. отъ громада.
Грома́дочка, ки, ж. Ум. отъ громада.
Грома́дський, а, е. Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мір-
