котораго употребляются въ пищу. Пішли дівчата по грицики на доли. Грин. I. 31.
Гри́цки, ків, м. мн. Раст. Circium canum. МВ. ЗЮЗО. I. 118.
Гри́ще, ща, с. Игрище, мѣсто для игры; праздничныя забавы молодежи. Мил. 61. Вари, мати, вечеряти, я піду на грище: уже ж мені наскучило пребісяче днище. Грин. III. 647. На грищі співала. Греб. 398.
Грі́б, гро́бу, м. 1) Могила. Мет. 399. Знайшчи батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. I. 157. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. Драг. 103. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Рудч. Чп. 167. Гроби́. Кладбище. Грин. I. 50. 2) мн. Гро́би. Родъ игры, въ которой одна пара играющихъ ловитъ двѣ другія. Чуб. III. 89. Кв. П. II. 100. Ив. 55. Игра эта называется еще ро́би. (См. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Харьк. г. Гробо́чок. Гол. I. 229. См. Гробки́.
Грібну́ти, бну́, не́ш, гл. Гребнуть. Такого багато сього году жаб: що грібниш з землі картоплю, то й жаба. Харьк. у.
Грідушки́ (шок, ж?). Переднія части кептара. Шух. I. 122.
Грізд, гро́зду, м. Пробка. Шух. I. 101.
Грі́зен и грізни́й, а́, е́. Грозный, свирѣпый. МУЕ. III. 136. Здрігнеться од його грізного голосу. К. ЧР. 219. Тую галеру з грізної гармати привітайте. АД. I. 217.
Грі́зно, нар. Грозно. Став на ляхів грізно гукати. ЗОЮР. I. 205.
Грі́зьба, би, ж. Угрозы. Від постраху, від грізьби стуманіють. К. Іов. 58. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Мир. ХРВ. 132.
Гріло, ла, с. Громадина. Там таке гріло, ця баба. Лубен. у. Ув. Грі́лище.
Грім, гро́му, м. 1) Громъ. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) Раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. I. 124. Ум. Гро́мик. Мет. 259.
Гріма́к, ка́, м. Кусокъ льда, употребляемый для того, чтобы спускаться на немъ съ горки. Сим. 159.
Грі́мання, ня, с. 1) Грохотъ, грохотаніе. 2) Сердитый крикъ, брань. 3) Удары, битье.
Грі́мати и гри́мати, маю, єш, грі́мнути и гри́мнути, мну, неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Могил. 117. Двері гримли серед хати. Федьк. I. 114. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. АД. I. 217. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. Шевч. 574. Три дні гріма́ли самопали. К. ЧР. 105. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. МВ. II. III. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. Рудч. Ск. II. 131. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Колиб же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. МВ. I. 26. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Рудч. Ск. I. 23. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Келепом міжи плечі гріма́є. ЗОЮР. I. 18.
Гріма́ч, ча́, м. Ворчунъ. Желех. МВ. I. 137.
Грімі́й, мія, м. Гремящій (о Зевесѣ). Як буря налетів на їх і громом не так би Зевс грімій, як він, торохнув. К. ЦН. 194.
Грімки́й, а́, е́. 1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. ЗОЮР. I. 136. 2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. Черк. у. 3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо. НВол. у.
Грі́мко, нар. Звучно.
Грімни́й, а́, е́. Грозный, громовой. Звертається до козаків понуро і з грімною мовою. Стор. МПр. 161.
Грімни́ця, ці, ж. 1) Ударъ грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг. 3) = Громниця.
Грі́мно, нар. О звукѣ: сильно, громко. Стукнув у віконечко грімно. Радом. у. Починай, Солохо, — ти ж громній співаєш. Сосн. у.
Грі́мнути См. Грімати.
Грімота́ти, чу́, чеш, гл. и грімоті́ти,
